Емонація

Довгий чубчик, що закриває півобличчя, футболки з потішними героями мультфільмів, рюкзак з неймовірною кількістю значків і підкреслена блідість — усе це невід’ємні атрибути актуального молодіжного руху емо (від слова «емоційний»). Хіпі, панки і готи — вчорашній день. Сьогодні майдани українських міст заповнені чорно-рожевими («офіційні» кольори справжнього емо) підлітками, не згодними з бездушністю навколишнього світу.

Субкультура емо зародилася на Заході ще в середині 80-х років минулого століття. Засновниками руху стали американські музиканти. Узагалі емо — термін, що означає особливий вид важкої музики. Істеричні нотки в голосі вокаліста, що переходять у стогони і крики, тексти про любов і внутрішні переживання автора об’єднали надчутливих підлітків у емо-кідів (емоційних дітей). Вони не бояться виставляти емоції напоказ: стрибати і веселитися в центрі міста чи плакати, забившись у куток, не хочуть миритися з жорстоким світом і вітають чистоту свідомості.

— Товстошкіра більшість не завжди нас розуміє, —розповідає київська емо Яна. — Тому багато хто нас недолюблює.

Як і будь-яка інша культура, емо вже почала обростати стереотипами. Багато хто уявляє емо в образі ридаючих підлітків, що ріжуть вени через дрібниці. А інтернет сьогодні просто кишить посібниками про те, як яскравіше показати свої емоції. На всі зауваження там радять реагувати бурхливо: ревіти, битися головою об стіну, розтирати туш під очима, гризти лак на нігтях. «Після цього — закликають «справжні знавці емо» — підійдіть до дзеркала, застигніть у німому замилуванні і стійте доки не з’явиться думка про те, що ви богоподібні. Коли ви це відчуєте — мерщій по фотоапарат і знімайте, знімайте, знімайте себе».

— Усі ці правила — цілковита нісенітниця! Емоції — це не тільки сльози і дратівливість, а ще любов і дружба, — продовжує Яна. — Я завжди була вразливою дитиною. Мені ще бабуся казала, щоб я стримувала свої емоції, а потім, коли зрозуміла, що це і є моє все, була не проти того, що я приєдналася до цієї культури.

Емо не завжди легко йдуть на контакт. Реакції на незнайомих людей можуть бути найнесподіванішими. Спочатку емо-кід може плакати від щастя, а через кілька хвилин перестати спілкуватися з людиною. Є і жарти в стилі емо: хочеш зі мною поговорити, телефонуй на 03! Через плаксивість найчастіше емо і самі стають героями анекдотів: «Що буде, якщо замкнути п’ять емо в квадратній кімнаті? Один з них помре, бо йому не дістанеться кутка, щоб забитися в нього і плакати». А деякі спеціально переробляють під них: «у родині не без емо», «емо плачуть одним оком, щоб не намочити чубчик». Багато в чому такі жарти з’являються і через велику кількість «емо-позерів» — не справжніх, а «фальшивих» емо-кідів, які не щиро виявляють почуття, а грають на публіку, просто підкріплюючи образ визивним одягом.

Як відрізнити емо від неемо?

Незважаючи на внутрішню «нещасність», зовні емо — досить життєрадісний і яскравий народ. У них чорне волосся часто з рожевими або фіолетовими локонами і виразні, підведені чорним, очі. Майки з дитячими малюнками і вузькі драні джинси. Особливий трепет емо відчувають до своїх аксесуарів, які також, як і одяг, повинні бути рожевих відтінків у «черепок», смужечку, цяточку і т. д. Дівчата, а іноді і юнаки, носять ободки. Також необхідний атрибут — значки з назвами улюблених емо-груп і дивними написами, що наводять жах на оточуючих (наприклад, kіll me — вбий мене!). Взуття емо — це «скейтерські тапки» з різнобарвними шнурками. Ще одна відмітна риса — повсюдний пірсінг: у вухах, носі, бровах і пупках.

До речі

Недоброзичливці склали для емо список правил. Ось деякі з них:

1. Плач завжди і скрізь, де є люди. Якщо плакатимеш на самоті, хто ж тебе жалітиме?

2. Уткнися у коліна і голоси: «Мене всі ненавидять», «Я нікому не потрібний». При цьому скоса поглядай на реакцію оточуючих.

3. Твоєю Біблією може стати роман Достоєвського «Принижені й ображені». Достоєвський — основоположник емо.

4. Влаштовуй істерики не рідше як раз на три дні, а то всі забудуть, що ти емо.

5. Носи взуття на розмір менше від твого, щоб завжди мати нещасливий вигляд.

6. Ріпчаста цибуля — твоє все. Люби цибулю.

7. Гнівайся на всіх. Але знай міру — а то луснеш.

8. «Му-му», «Русалонька», «Колобок», «Зайку залишила хазяйка» — це реальне емо.

9. Зустрічаючи іншого емо, уважно придивися до нього, перш ніж зав’язати знайомство. Можливо, у нього чубчик на два сантиметри коротший за дозволений або недостатньо значків на куртці.

10. Якщо тебе запитують, скільки тобі років, ти повинен відповідати: десять плюс шість (сім, вісім). Поясни це тим, що в душі ти десятилітня дитина, а шість — це та кількість років, яка вселила у твою душу розпач.

Фото Андрія НЕСТЕРЕНКА.