Сьогодні Степану Хмарі виповнюється сімдесят років

У заголовку — цитата з поезії Максима Сагайдака, «в миру» Степана Ільковича Хмари. Він і сам нагадує терен: колючий, некомфортний для відступників і такий гіркувато-звабливий для однодумців. Людей, які люблять в собі Україну, а не себе в Україні. «До вас волаю, боягузи! Коріння немічного страху вирвіть із нікчемних душ! Лукаві! Неправду перестаньте злизувати з чужих уст». Він не любить неправди, інколи до непорозуміння, до ніяковості: чого протестує, проти кого? Адже Україна нарешті незалежна, адже «мученик-народ здобув квітуче майбуття». З цим «адже» можуть приспатися інші, але не Хмара. Він міняв партії, але не принципи. Саме тому йому байдуже, що «може до овиду не дійде під тим хрестом важким. Знекровлений, на півдорозі упаде; Бо твердо знає: Одні впадуть, піднімуть інші...».

Можливо, він падав у фізіологічному значенні цього слова, але ніколи в духовному. Ні тоді, коли його хапав КДБ за антирадянську діяльність, ні тоді, коли випльовував пил у таборах суворого режиму, ні тоді, коли провокатори влаштовували виставу з арештом Хмари у Верховній Раді пам’ятного скликання під час знаменитого провісника незалежності — студентської голодної революції на граніті.

Колись у матеріалі про Степана Хмару я процитувала Миколу Тихонова: пам’ятаєте, про залізність «цвяхових» натур, бо якщо б із таких людей робити цвяхи, «крепче бы не было в мире гвоздей». Ми справді мало бачимо в політиці таких надійних і міцних, як ви, Степане Ільковичу. Можливо, тому ще й досі не зведено надійного фундаменту під нашим майбутнім.

З власного досвіду знаю, Степан Ількович не любить славослів’я. Довгі філіппіки на свою адресу терпить до певних меж, і перериває їх гумористичним висновком: «Я ще живий є...». Дай Боже, пане Степане, щоб ви жили ще багато років. Бо «шлях, колючіший від терну», веде, як ви продемонстрували своїм прикладом, не в хащі, а до Храму. До того Храму, який називається найсвятішим для нас словом — Україна!

«Голос України» бажає Степанові Хмарі, щоб жорстоке горе ніколи більше його не згинало, щоб він завжди сміявся і чув голос мужніх синів України — його і наших побратимів, його і наших однодумців.

Сьогодні в Українському домі відбудеться святковий вечір «Дорогою до мрій» з нагоди 70-річчя Степана Хмари. Хай нарешті ця дорога звільниться від тернів. Щастя вам, Степане Ільковичу, і здійснення найбільшої мрії — воскреслої слави України!