А що під шкільним килимом?

Клерки таки оберігають міністра освіти і науки від «акул пера». Прагнення відгородити головного педагога від освітянських проблем, про які, зокрема, пише «Голос України», уже не дивує, а насторожує. Перебуваючи в постійній нірвані від успіхів, не спускаючись на грішну землю, де з простягнутими руками волають про допомогу, просять поради колеги, можна й «зіркову» хворобу підхопити.

І цьому, вочевидь, сприяють підлеглі Станіслава Ніколаєнка. Він, упевнений, охоче пішов би «в народ», та надто запопадливі не пускають. Не може сіромаха, бо чиновники, з усього видно, підсовують йому виключно хвалебні журналістські опуси про тяжку, але героїчну працю міністра...

...Ще 22 червня ц. р. «Голос України» надрукував статтю «Бійтесь надто запопадливих» під рубрикою «До уваги міністра». Автор застерігав шановного керівника: друг сварить, ворог — хвалить. І сподівався на діалог. Схоже, цей матеріал, як і багато інших, на стіл міністра не потрапив. Принаймні думка Ніколаєнка щодо порушених проблем нам невідома.

А й справді, навіщо дурницями відволікати державного мужа від справ європейського значення. Якість української освіти відповідає всім критеріям ЮНЕСКО! 150 тисяч першокурсників навчаються сьогодні за бюджетні кошти, а незабаром освіта буде безплатною для всіх. А як пишається головний учитель тим, що до шкіл повертається російська мова... І це тоді, коли міністерство пікетують юні патріоти, вимагаючи звернути увагу на скандальну проблему Криму, де практично немає (!) українських шкіл.

Втім, найулюбленіша тема міністра — підвищення зарплати працівникам галузі. Він щодня про це рапортує, не чуючи «недругів», які скромно запитують: хіба урядовці зі своєї власної кишені витягають ті грошики для освітян? Кошти бюджетні, тобто від платників податків, отже, «штани» галузі підтримують вони. І хіба не зрозуміло, що хтось, перетягнувши ковдру на себе, автоматично оголює інші сфери?

Та погляньмо на ті підвищення окладів із кутка, в який загнано сьогодні сільського вчителя...

...В Їжівецькій ЗОШ, що в Сторожинецькому районі, я був шокований побаченим і почутим.

Побачене: килимові доріжки на першому (і не тільки) поверсі та трухляві намертво забиті вікна, які не миються роками. А ще двері із щілинами в півдолоні...

Почуте: вчителі початкових класів постійно купують для підопічних усе, крім підручників: методичну та дидактичну літературу, посібники і ... спортінвентар. І це протягом десяти років! Учителька 1—3 класів показала мені придбані демонстраційні матеріали вартістю 500 гривень. Її зарплата — 750 гривень...

Чекати від батьків повної компенсації — марна справа: в Їжівцях бал править безробіття.

У селі — чотири десятки торговельних точок, але педагогів там рідко побачите біля прилавка з делікатесами. А ось на городах і в стайнях — будь-якої пори року.

Ціни в магазинах галопують, а підвищені зарплати плентаються далеко позаду. Це — реальність, про яку не знати, а тим паче мовчати — гріх.

Натомість на кожному кроці ми чуємо про «рай» для бюджетників. Навіщо дратувати вчителів, лікарів, культпрацівників, які здебільшого живуть завдяки землі-годувальниці та підробіткам?!

Президент України на останньому засіданні Ради нацбезпеки та оборони зазначив: «Ситуація, зокрема в освіті, є неприпустимою. Забезпечення шкіл усім необхідним має стати пріоритетом для влади». І додав, що досі невиконана програма «Шкільний автобус».

Редакція надіслала звернення Романенко в МОНУ 7.05.07. Отримала відповідь... 16.07.07. Від начальника Миколаївського облуправління. Міністерство вдруге (!) протягом шести місяців «відфутболило» запит у регіон.

Невже в апараті міністра немає кваліфікованого спеціаліста, який міг би поставити крапку в безплідному листуванні рядового педагога і МОНУ?..

Чернівецька область.

На знімку: чому сумний щасливий учень у щасливого вчителя?..

Фото Анастасії СИРОТКІНОЇ.