Однією з найцікавіших для інтелектуалів (і не тільки) є проблема національної ідеї. У чому її значення для людини та суспільства? Чи потрібна вона в епоху глобалізації, тектонічних міграційних процесів, пріоритету економічних цінностей?

Ці та інші питання досліджено в багатьох роботах учених, що цілком закономірно, адже йдеться про основоположний принцип національного розвитку.

На наш погляд, найбільш цілісно і виважено проблему розглянуто в монографії академіка Василя Кременя «Філософія національної ідеї: Людина. Освіта. Соціум».

Поява цієї книжки є значною подією в сучасному вітчизняному духовно-інтелектуальному і культурному житті, тому що її автор представляє національну ідею не лише в теоретичному, а й, що дуже важливо, в практичному значенні. Пропонуються нові базові підходи до її осмислення. Як найважливіший консолідуючий чинник теорії і практики професор пропонує національну ідею, котра повинна виступити тим типом духовної діяльності, який дає відповіді на запитання, що визначають сенс буття і призначення людини.

У роботі акцентується увага на тому, що Україна є поліетнічна й поліконфесійна. Тому необхідна національна ідея для всіх громадян.

А головне полягає в тому, що усвідомлення національної самобутності сприяє виникненню діяльної, творчої, мислячої особистості. Для цього потрібне розуміння необхідності включення національної ідеї в процес розвитку всіх інститутів держави, насамперед в освітній процес.

На відміну від ідеології, національна ідея не прагматична, а самоцінна. Не викликає заперечення твердження академіка, що демократичні перетворення, які відбулися в Україні, зумовлені впливом національної ідеї.

Вона стає основою розбудови і розвитку держави та її інститутів — освіти, науки, церкви, культури тощо.

Важливим завданням філософії національної ідеї є визначення пріоритетів освітянської галузі. Так постає проблема філософії освіти, яка детермінована національними проектами модернізації виробництва, впровадженням нових технологій, підготовки творчої особистості, здатної до інноваційної діяльності в українському суспільстві XXІ століття, яке повинно стати «суспільством знань». Зазначимо, що це положення — пріоритетне у всій науковій і практичній діяльності академіка Василя Кременя.

...До дослідження концепту національної ідеї автор пропонує підходити в контексті філософії людиноцентризму, котра акцентує увагу на особистісних цінностях та способах і можливостях їх реалізації. Категорія людиноцентризму — це результат самостійного пошуку доктора філософських наук Василя Кременя, його інновація. Людиноцентризм — це актуалізація гуманістичних тенденцій в сучасну епоху, відхід від раціоналізованих прагматичних імперативів. Людиноцентризм, зазначає президент Академії педагогічних наук Кремень — це нова якість філософського розуміння людини. Він не лише взаємодіє з філософською антропологією, а й оцінює її з точки зору своєї загальнородової якості.

Особливого значення в монографії автор надає проблемі інновацій та інноваційної діяльності, яка повинна створити людину, відповідну сучасній постіндустріальній ситуації. Розв’язання проблеми залежить від розвитку освіти, аналіз якої, здійснений в роботі, заслуговує найвищої оцінки. На нашу думку, монографія викличе інтерес у культурологів, освітян, філософів, істориків, етнологів, політиків, усіх, кого цікавлять проблеми українського буття, культури, людини та їхнього розвитку.

Леонід ГУБЕРСЬКИЙ, академік НАН України, директор Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Київ.

На знімку: Василь Кремень у колі однодумців.

Фото Елеонори ЗОЛОТАРЬОВОЇ.