Керівників господарства СТОВ «Поділля» села Строїнці на Вінниччині звинувачують у незаконному використанні... 600 гектарів чужого саду

Чим закінчиться історія у «столиці» Подільського садівництва — селі Строїнці Тиврівського району — непросто передбачити, як не вгадати по весняному цвіту майбутній врожай яблук. Обидві сторони, які «гризуть» яблуко розбрату, впевнені у своїй правоті. Арбітражний керуючий збанкрутілої агрофірми «Строїнці» Надія Вознякевич стверджує, що земля, на якій ростуть строїнські сади, уже розпайована. А дерева на ній — ні. Тому й звернулася з позовом до Господарського суду з приводу незаконного, на її думку, використання багаторічних насаджень новоствореним СТОВ «Поділля». Відповідач наполягає на протилежному. «Як це можна було розпаювати землю без саду на ній?» — здивовано кажуть юристи СТОВ «Поділля». «Більшої дурості годі придумати», — підтримує їхню думку сільський голова Строїнців Михайло Шушвар.

Кожна сторона набила оскомину на відстоюванні своєї позиції, але від того людям все одно ніхто не повернув заборговану зарплату в розмірі 240 тисяч гривень.

— Земля у нас розпайована законно, ось вам карта земельних ділянок. Понад 50 селян уже отримали на неї державні акти. Які ще потрібні аргументи? — не приховує своїх емоцій М. Шушвар.

— СТОВ «Поділля» незаконно використовує основні фонди збанкрутілої агрофірми «Строїнці», — стверджує натомість арбітражний керуючий фірми Надія Вознякевич. — А це 600 гектарів багаторічних насаджень на суму більш як 600 тисяч гривень. Я не можу на таке закривати очі. Бо це кримінальна справа — люди мають борги із зарплати, а товариство заробляє прибутки на чужих основних засобах. Сади повинні бути розпайовані і передані людям у вигляді майнових паїв. Або їх треба продати, а за виручені кошти повернути зароблені, але не виплачені кошти.

— Хто прав, а хто ні — має визначити суд, —зазначив начальник управління сільського господарства Тиврівського району Віктор Вихристюк. — Втручатися в цей процес ми не уповноважені. Почекаємо рішення суду.

Співрозмовник додав, що СТОВ «Поділля» дуже успішне господарство. Такої самої думки й генеральний директор корпорації «Вінницясадвинпром» Анатолій Семенюк. За його словами, із 40 хазяйств, що входять нині до складу корпорації, у Строїнцях матимуть чи не найвищий врожай яблук. «Я був там недавно і знаю, що люди задоволені роботою не на сто, а на тисячу відсотків», — каже Анатолій Іванович.

Чому успішне господарство потягли, даруйте на слові, до суду? Якщо СТОВ «Поділля» буйно процвітає, як сади навесні, то чому збанкрутував його попередник — агрофірма «Строїнці»? Переконливої відповіді на ці запитання у моїх співрозмовників не знайшлося.

Після визнання банкрутом у 2004 році зазначеної агрофірми в Строїнцях виникли два нові підприємства — згадане СТОВ «Поділля» і ТОВ «Обрій». Брати на себе борги попередника, зрозуміло, ні одне, ні друге новостворене підприємство не збиралися. Заборгованість «зависла» чимала, лише платні людям треба було повернути 680 тисяч гривень. Більша частина землі перейшла в оренду «Поділлю». Власники паїв передали свої частки новому господарю і почали далі займатися звичною справою — доглядати сади. Як стверджує Анатолій Семенюк, у новостворених господарствах активно взялися за оновлення старих насаджень на нові перспективні сорти. Такий підхід дав змогу вирощувати рясні врожаї. Водночас люди продовжували домагатися зароблених раніше, але невиплачених грошей. «Коли ми описали майно, то виявили нестачу частини основних засобів, — каже арбітражний керуючий Надія Вознякевич. — Згодом нам принесли відомості, в яких було зазначено, що їх люди порозбирали на зарплату. Тому заборгована сума зменшилася, і нині вона становить 240 тисяч гривень.»

За словами арбітражного керуючого, у збанкрутілому господарстві вже немає що продавати. Виручити кошти можна лише від багаторічних насаджень. Їх налічується на суму 900 тисяч — на 600 тисяч використовує СТОВ «Поділля», решту — ТОВ «Обрій».

Надія Вознякевич сама звернулася до суду. «Я й держмито сплатила з власної кишені, — зізнається вона. — Більш як дев’ять тисяч гривень пішло. Якщо не виграємо справу, це будуть мої особисті втрати. Але я переконана в своїй правоті, тому в разі незадоволення позову подаватиму апеляцію.»

Пані Вознякевич ще раз наголошує: нема жодного документа про передачу багаторічних насаджень збанкрутілої агрофірми новим господарствам. Тому арбітражний керуючий вважає, що сади використовуються «Поділлям» незаконно. «Вони заробляють на них свої прибутки, — каже співрозмовниця, — а повертати заборговану платню відмовляються.»

— Я кажу новим власникам, — продовжує пані Вознякевич, — купіть цей сад і тоді до вас не буде жодних претензій. До речі, саме так ми вийшли із ситуації в іншому садівничому господарстві області. Там був схожий випадок.

У Строїнцях категорично відмовляються від наших пропозицій. Власники земельних паїв також розгублені. Вони вважають, що разом із розпайованою землею їм належать і сади на ній. Але якщо суд ухвалить інше рішення... У селі тепер точаться розмови про те, щоб подати до суду на самого арбітражного керуючого. Непроста ситуація.

...Кому все-таки належать сади у Строїнцях? Селянам ніхто так і не дав чіткої відповіді на це запитання. Хоча вони адресували його чиновникам у різні інстанції. Поки що всі кивають на суд. Нібито в області нема інших структур, відповідальних за розпаювання землі. Але отримати звідти чітку інформацію селянам так само непросто, як знайти яблуко, що закотилося у бур’ян, чи десь сховалося під листям.

Вінницька область.

P. S. Коли матеріал було підготовлено до друку, стало відомо, що Господарський суд Вінницької області не задовольнив позов арбітражного керуючого до СТОВ «Поділля». Отож питання про повернення боргів із зарплати залишилося відкрите...

Коментар фахівця

Володимир ГУЛЬКО, начальник відділу паювання землі обласного управління земельних ресурсів:

— Згідно із Земельним кодексом розпаюванню підлягають усі види сільгоспугідь, в тому числі багаторічні насадження. Ситуацію, чи є власністю акціонера разом із земельним паєм дерева, які ростуть на цій ділянці, треба розглядати у кожному окремому випадку. Може бути два варіанти. Якщо хтось скупив майнові акції, а в області є випадки, коли до 90 відсотків таких акцій опинилися у власності фізичної або юридичної особи, то тоді, зрозуміло, що акціонеру належатиме лише земельна ділянка, а в насаджень буде у такому разі інший господар. А якщо кількість насаджень відповідає розміру майнового паю акціонера, то тоді він стає власником і земельної ділянки, і тих насаджень, що ростуть на ній. У такому випадку насадження, як і земля, повинні орендуватися тими, хто їх доглядає і отримує з них прибутки.