Ставки зроблено. Гра тільки починається

На політичному «кону» області — без сенсацій. Три відсотки подолали, як і в цілому по Україні, п’ять гравців: Партія регіонів, БЮТ, комуністи, НУ-НС і Блок Литвина. Але, на відміну від усеукраїнських результатів, місцеві відрізняються розстановкою і порядком цифр. За попередніми підсумками, на першому місці з істотним відривом від суперників Партія регіонів (54,4%), друге — в БЮТ (16,6%), далі — комуністи (7,18%), НУ-НС (5,83%) і Блок Литвина, який набрав 4,53% голосів. Незважаючи на передбачуваність таких результатів і відносно спокійний перебіг виборів, деякі особливості все-таки є.

Розклад гравців

Насамперед особливості пов’язані з ходом передвиборної кампанії. Миколаївська область, як і інші, прийняла за останні місяць-два безліч високих гостей різних мастей. Причому іноді було складно розібрати, як зустрічати гостя — за партійною одежинкою чи за урядовою. Віктор Федорович устиг побувати двічі й у двох якостях — як прем’єр і як лідер найпопулярнішої в регіоні політичної сили.

Передвиборна агітація Партії регіонів оригінальністю не відзначалася. Хіба що, повторивши досвід «помаранчевих», регіонали активно перед 30 вересня розвішували всіма містами і селами стрічки та партійні прапори. Синіми кольорами було «прикрашено» і центральні вулиці обласного центру. Не обійшлося без «регіональної» агітації і в день святкування 70-річчя області та Дня міста. Незважаючи на заклики міської влади не перетворювати свято на майданчик для агітації, на концерт у центр міста прийшли сотні молодих людей із прапорами ПР. Концерт затримали на годину, поки активісти не залишили площу.

Приїзд Віктора Януковича одразу після святкування Дня міста завершився його виступом зі вже звичними зверненнями, гаслами і декларативністю. Що стосується агітації У ЗМІ, те миколаївські регіонали на чолі з обласним лідером, народним депутатом Миколою Кругловим, не раз обвинувачували журналістів у необ’єктивному висвітленні їх діяльності. На міській партконференції мало не відкрито заявили: наші головні вороги — БЮТ і ЗМІ. Проте площі в газетах замовляли солідні, на інтерв’ю не скупилися.

Обласна організація БЮТ побудувала свою кампанію по-іншому. Щотижня скликала прес-конференції, котрі переважно було присвячено викриттям діяльності депутатів-регіоналів. Особливо тих, хто в складі більшості працює в міській раді. Статті в інтернет-виданнях, листівки, випуски партійної газети містили критику діяльності тих депутатів, які, на думку БЮТу, розбазарюють міську комунальну власність і ділять землю із зиском для себе.

Відвідала Миколаїв і лідер однойменного блоку Юлія Тимошенко. Виступ запам’ятався властивою їй емоційністю і величезною кількістю символіки, що її роздавали. У «бандани» та футболки від БЮТу вбралося майже все місто. Іноді, щоправда, з агітацією переборщували. А спілка воїнів-інтернаціоналістів виступила на сесії облради зі спростуванням заяв БЮТу про підписання з ними договору про співробітництво. А загалом боротьба на всіх рівнях мала на меті обвинуватити «регіони» у всіх смертних гріхах.

Комуністи розставляли намети і боролися за порятунок Чорноморського заводу. Соціалісти діяли в’яло і невпевнено. «Вітренківці», котрі, до речі, набрали в області навіть більше за соціалістів (2,21%), з бігбордів виступали проти НАТО і за союз з Росією. Більш продуманою була передвиборна кампанія Блоку Литвина. Ставку було зроблено на зустрічі з виборцями. Два дні в області провів сам лідер блоку Володимир Литвин, котрий відвідав десять районів і міст області. Насичена поїздка в підсумку принесла результати. Керівник обласної організації блоку, він же четвертий номер у виборчому списку Олексій Гаркуша, теж активно зустрічався з виборцями області під час своєї відпустки (О. Гаркуша виконує обов’язки голови облдержадміністрації).

У поїздках по області провів два передвиборні тижні й колишній глава облдержадміністрації, нинішній заступник секретаря РНБО Олександр Садиков. Біля «керма» області він простояв два з половиною роки, але активними зустрічами мешканців не балував. Олександр Валерійович начебто агітував за блок НУ-НС, але більшою мірою критикував нинішнього керівника області та розповідав про свої, нібито, заслуги. Взагалі, передвиборна кампанія НУ-НС проходила дивно, принаймні, не дуже узгоджено. Штаб «нашоукраїнців» очолив Богдан Дубас, головою обласної організації є Олександр Садиков. І проблеми у взаєминах між ними було помічено багатьма.

Туз у рукаві

Якщо порівнювати нинішній вибір миколаївців з 2006 роком, то основні гравці поліпшили свої позиції. Так, фаворити перегонів, регіонали, піднялися на 4%, БЮТівці — на 5%. Більш як на 2% підвищили ставки комуністи, так само як і Блок Литвина, «нашоукраїнці» виросли на десяті частки.

І все-таки є в усіх цих цифрах деяка недоговореність, а звідси — і нерозуміння. Так, ніхто, звісно, не сумнівався, що «регіони» наберуть більше за всіх голосів виборців. Такі електоральні особливості області. Ще за часів виборів Президента 1999 року миколаївці віддали свої голоси «лівому» П. Симоненку, а не радикальніше налаштованому Л. Кучмі. Відтоді за областю закріпилася слава «червоного пояса». На виборах між Януковичем і Ющенком область тричі переконано проголосувала за Януковича. Бо статечні мешканці півдня не люблять потрясінь та революцій і неохоче погоджуються на кардинальні зміни в житті й політиці.

Не здивував програш соціалістів. Незважаючи на часте відвідування області міністрами від СПУ (М. Рудьковський, С. Ніколаєнко, В. Цушко), партія не дотягла і до двох відсотків. Хоча торік набрала 4,27%. Напевно, позначилася своєрідна позиція лідера. Та й місцевий керівник обласної організації відомий своєю нестійкою позицією. Соціалістична — далеко не перша партія в його політичній біографії.

БЮТ приростив за рахунок активності його депутатів в обласній та міській радах і, як уже говорилося вище, принципової боротьби проти конкурентів.

Король у грі

Узагалі, бруду і чорного піару на цих виборах було, як зазвичай, багато. Найчастіше виливалося все зі сторінок однієї з молодих інтернет-газет. Друковані та електронні видання, які поважають себе, все-таки до «чорнухи» не опускалися.

Найголовнішою поствиборною інтригою залишається доля нинішнього в. о. глави облдержадміністрації. Річ у тому, що Олексія Гаркушу призначено на посаду лише три місяці тому. До цього він очолював і нині очолює обласну організацію Народної партії, яка входить до блоку Литвина. І ще до свого призначення в списках Блоку Литвина посідав четверту позицію.

Природно, постає питання: піде О. Гаркуша в народні депутати чи залишиться керувати областю? Сам він на прес-конференціях заявляв, що його більше приваблює робота в області, бо знає, що треба робити, і готовий працювати. Але остаточне рішення не за ним, а за секретаріатом і самим Президентом. У будь-якому разі, прохідний бал до Верховної Ради він собі заробив.

Але на головне крісло в області претендує не один Гаркуша. Не може змиритися зі своєю відставкою Олександр Садиков. У Миколаївській області в нього залишилися свої інтереси, в тому числі інтереси бізнесу. Тому й наказав він своїм колишнім заступникам не йти з посад, а чекати, коли призначать «справжнього» голову облдержадміністрації. І в «регіоналів» є на прикметі свої люди, які бажають зайняти посаду обласного керівника.

Загалом, Миколаївська область, як і вся країна, чекає якоїсь визначеності — коли ж, нарешті, перетасується колода і вляжуться пристрасті. Хотілося б, звичайно, щоб виборець при цьому не залишився «в дурнях».