Кому потрібний український інженер

Слід сказати, що саме останні десять років були для вузу чи не найскладнішими. Адже створювався він з метою забезпечення кадрами промисловості, що бурхливо почала розвиватися в області у 80-ті роки минулого століття. Потужний комбайновий завод, світлотехнічне об’єднання «Ватра», ціла низка підприємств військового комплексу, переробної галузі... На підприємствах створювалися кафедри, на їхні потреби потужно працювали науковці. І раптом все обривається. Багато підприємств зникли з карти області, інші ледве животіли. Висококваліфіковані інженери розбрелися по базарах, виїхали за кордон. Випускники вузу не були затребувані. Здавалося, його теж чекає доля виробництва. На щастя, цей прогноз не справдився. Тернопільський технічний університет не лише вижив, а й отримав друге дихання, впевнено почувається не лише на ринку освітніх послуг України, торує дорогу на Захід і Схід. Велика заслуга у цьому керівника вузу, доктора фізико-математичних наук, академіка Олега Шаблія, котрий разом із своєю командою віртуозно провів вузівський корабель через рифи неблагополуччя. Навесні цього року Олег Миколайович передав естафету своєму молодшому колезі — докторові технічних наук, професорові, заслуженому діячеві науки і техніки України, вихованцеві вузу Петрові Яснію. Нині їхні кабінети — навпроти. Олег Шаблій — проректор із зв’язків з виробництвом, його шанують і викладачі, й студенти.

Петрові Володимировичу довелося пройти через горнило виборів. Його перемога була переконливою — більш як 70 відсотків голосів. Він багато років був проректором з наукової роботи, його шанують і колеги, й ті, кого він навчає. Тож передання влади у вузі (на відміну від інших, де цей процес буває дуже болісним) відбувалася плавно. Але час не стоїть на місці. Якщо хочеш бути у строю, не маєш права розслаблятися ні на мить. Тернопільський технічний університет не збирається здавати здобуті позиції. А вони — вагомі. За минулорічним рейтингом ЮНЕСКО, він — на 19-й позиції серед 200 державних вузів України. До уваги брали такі показники, як індекси якості науково-педагогічного потенціалу, якості навчання, міжнародного визнання, інтегральний індекс.

В інформаційному світі питання провінційності не існує

Вижити вузові лише завдяки підготовці інженерних кадрів, коли виробництво практично опинилося на лопатках, було нереально. Довелося перебудовуватися на марші. Почали готувати кадри з комп’ютерних технологій, економістів, менеджерів для виробництва. Слід сказати, на досить пристойному рівні, якщо навіть індійці, котрі входять до п’ятірки найздібніших з освоєння інформаційної грамоти націй, вирішили саме в Тернополі готувати фахівців з комп’ютерних технологій. Тут невдовзі відкриється спільний україно-індійський факультет.

У тому, що в нинішньому інформаційному світі поняття провінційності не існує, переконує і той факт, що саме в Тернопільському технічному університеті вперше не лише в нашій державі, а й країнах СНД американська компанія CІSСO SІSTEMS, яка тримає 60 відсотків ринку комп’ютерних мереж, відкрила регіональну мережеву академію. До речі, за активної участі тодішнього проректора з наукової роботи Петра Володимировича Яснія. За вісім років (самій компанії виповнилося десять) тут підготовлено понад 300 фахівців з питань проектування, встановлення, налагодження і технічної підтримки локальних та глобальних мереж. Освоювати вищий пілотаж комп’ютерних наук приїжджають до Тернополя не лише з інших міст України, а й із Йорданії, Саудівської Аравії. Навчання платне, для студентів ТДТУ існує 50-відсоткова знижка. Виручені кошти спрямовують для закупівлі новітнього обладнання. Тепер академія має свої локальні відділення в інших містах України. Курси організовують не лише від CІSCO, а й Шнайдер-Електрик, Майкрософт. Студенти беруть участь у міжнародних олімпіадах. Скажімо, Микола Сребнюк і Ярослав Мороз, які добре зарекомендували себе на нещодавній олімпіаді в Москві, проходять співбесіду з працевлаштування в одному з мережевих інтеграторів України. А викладач академії Назар Герила потрапив у число дванадцяти найфаховіших спеціалістів світу у системі CІSСO. Його методи навчання записують на відео, щоб поширювати в порядку обміну досвідом. Діє тут і центр здавання іспитів на міжнародні сертифікати більш як за стома напрямами. Вони є загальновизнаними у світі і гарантують працевлаштування на світовому ринку інформаційних та телекомунікаційних технологій. Лише у країнах Західної Європи потреба в таких спеціалістах — понад 600 тисяч осіб. Одне слово, тут дають путівку у світ широкий, і чимало випускників вузу вже скористалися цією можливістю. Вони доволі успішно працюють в Україні і за кордоном. Для Національного банку України в Тернополі підготували групу фахівців з комп’ютерних мереж. Укладено договори на підготовку спеціалістів з «Приватбанком», «Райффайзен Банком Аваль». В одному з відділень «Приватбанку» створено навчальний центр для студентів, тут вони стажуються. Одне слово, хто хоче мати доброго фахівця, турбується про це ще на етапі його навчання.

До майбутніх інженерів придивляються за кордоном

Найбільші конкурси цієї вступної кампанії, як і попередніх, були на спеціальності з комп’ютерних технологій та економічні, найменші — на інженерні. Вини вузу у цьому немає. Це економіка наша, мов у кривому дзеркалі, зорієнтована не так на виробництво, як на споживання. Відповідно немає попиту на інженерні спеціальності. Ректорові то болить. Але до честі його, як і попередника, матеріальну і наукову базу для підготовки таких спеціалістів збережено. Більше того, вона постійно примножується. Петро Володимирович вірить, що не за горами той час, коли бути інженером стане престижно. Принаймні тернопільський бізнес вже відчуває кадровий голод і просить скеровувати випускників на місцеві підприємства. Звичайно, було б краще, якби інтерес до підготовки інженерів мав двосторонній характер. Підприємницькі структури могли б робити свій внесок у навчальний процес, зміцнюючи матеріальну базу вузу. Але поки вони у роздумах, дедалі більший інтерес до вузу проявляють іноземці. Скажімо, відома польська фірма з виробництва безалкогольних напоїв «Устронянка» цього року взяла на практику 20 студентів. Повернулися майбутні інженери задоволені: і попрактикувалися, і заробили: платили їм по 500 доларів за місяць. Наступного року поляки просять на практику вже 45 студентів. Звісно, не просто так. До них придивляються, щоб згодом запропонувати роботу. Щоправда, польська сторона має намір вкладати кошти і в оновлення матеріально-технічної бази вузу. Відгукуючись на ці та інші пропозиції, в університеті створили центр з вивчення іноземних мов, де студенти мають можливість поглибити знання з англійської, німецької, французької, польської або заново вивчити котрусь з них. Отриманий сертифікат дасть змогу легше адаптуватися за кордоном, швидше знайти роботу. А в тому, що наші вузи дають добрі знання, там вже ніхто не сумнівається. Було б добре, щоб це усвідомили і в Україні. Останнім часом квота держзамовлення почала зростати. Цього року на цю форму навчання прийняли на 25 студентів більше, ніж торік. Важливо, щоб і бізнес підключався до підготовки кадрів. Не зробить цього український, зробить іноземний. І пожне плоди.

Акцент — на мобільність студентів

Враховуючи нові реалії, в університеті розробляють концепцію його розвитку. З основними його напрямами мене ознайомив ректор. На першому місці, звісно — поліпшення якості навчання, підвищення дисципліни. Якщо раніше студента, котрий навчався на державній формі, не можна було залишити на повторний курс і його тягнули за «вуха», то тепер, хоч і переведуть, але нездану дисципліну доведеться вивчати повторно, до того ж платити за це. Робиться акцент на мобільності студентів, конкурентоспроможності випускників. Уже згадувалося про спільний україно-індійський факультет: дипломи про його закінчення визнаватимуть в обох країнах. Укладено угоду з низкою університетів Франції, відповідно до якої наші випускники зможуть продовжити навчання у їхніх магістратурах. Тому нині тернопільські студенти активно студіюють французьку. Одне слово, Тернопільський технічний університет, який з 1999 року є членом Європейської асоціації університетів (до неї входить понад 700 університетів), бере активну участь у створенні європейського простору вищої освіти. Два роки тому ТДТУ приєднався до Болонської Хартії університетів. На його базі відбуваються міжнародні та національні симпозіуми, конференції за участю науковців не лише європейських країн, а й США, Індії, Китаю тощо.

Ще один напрям — активне впровадження у навчальний процес інформаційних технологій. Тут створено понад 900 робочих комп’ютерних місць, об’єднаних у локальну мережу з можливістю виходу в Інтернет. Група фахівців нині працює над створенням електронного документа обігу, куди буде закладено базу даних про кадри, студентів, бібліотечні фонди, гуртожитки. Реконструюють читальний зал з широким використанням електронних засобів. Акцент, як того вимагає Болонська система, робиться на самостійну роботу студентів.

Наукова родзинка

Наукова діяльність — ще одна родзинка університету. До того ж, якщо раніше університет вважався закладом, що лише передає вміння, то нині активно створюються нові знання. Тут є постійно діюча аспірантура із 16 спеціальностей, де навчається до ста чоловік. Діють чотири спеціалізовані ради: одна докторська і три кандидатські. Здобувати наукові звання до Тернополя їдуть з усіх куточків України. Спільні наукові проекти має університет з Інститутом проблем міцності Національної академії наук (там, до речі, свого часу працював Петро Ясній), Інститутом кібернетики, з багатьма іншими київськими, львівськими, харківськими, закордонними науковими закладами. Відомі вчені приїжджають сюди читати лекції. Університет бере участь у виконанні проекту «PLAN-EAST» щодо підвищення надійності теплових електростанцій, у цьому задіяно дванадцять країн. Виконує спільний проект з Маріборським університетом (Словенія). Він реалізується за державною науково-технічною програмою «Ресурс» і стосується розробки наукових основ формування технічної безпеки об’єктів довготривалої експлуатації. Є цікаві напрацювання в галузях літакобудування, машинобудування, експлуатації атомних електростанцій, газопроводів. Більшість досліджень мають фундаментальний характер. Немало розробок знаходять практичне застосування у виробничій сфері. Університет тісно співпрацює з місцевою владою, бере участь у створенні програм економічного розвитку області, охорони довкілля. Тут діє дванадцять наукових шкіл, які очолюють доктори наук, професори Петро Ясній, Олег Шаблій, Степан Нагорняк, Ігор Луців, Богдан Гевко, Роман Рогатинський та інші. За ними тягнуться молоді вчені. Вуз пишається наймолодшим в Україні доктором економічних наук Віктором Козюком, котрий захистив докторську в 29 років і нині очолює кафедру менеджменту у виробничій сфері. Його дедалі частіше залучають до експертизи нормативних актів, що свідчить про зростання авторитету молодого вченого. За словами Віктора Козюка, серед студентства є чимало талановитих молодих людей, котрі готові присвятити себе науці, але коли дізнаються про реалії, які їх чекають, передусім щодо матеріального забезпечення, то з мріями доводиться прощатися. Готових на самопожертву в ім’я науки не так багато, як нині потрібно українському суспільству. Хоч потенціал у нас — нівроку.

Меншим «братам» старший допомагає в усьому

В активі вузу — три технічні коледжі: в Гусятині, Зборові й Тернополі та два ліцеї: в селі Добриводи і Тернополі. За багатоступеневим рівнем підготовки тут працюють з дев’яностих років. На думку ректора, він себе виправдовує. Якщо дитина вчиться цілеспрямовано, то з неї виходить добрий фахівець. Випускники коледжів мають змогу вступати одразу на третій курс університету за обраною спеціальністю. Вони знають, чого хочуть. Окрім того, така система дає змогу віднайти здібну молодь у сільській місцевості і дати їй путівку у життя. Добриводський ліцей — один з небагатьох сільських ліцеїв України. Там є дуже сильні діти. Університет ратує за те, щоб перевести його з підпорядкування району в підпорядкування області, що дасть змогу розширити набір здібних дітей, створити нормальні умови для навчання і проживання. Відповідні документи подано до обласної ради. Усім своїм меншим «братам» старший допомагає зміцнювати матеріальну базу, готувати викладацькі кадри, лекції сюди приїжджають читати провідні вчені вузу.

Збагатити розум, наповнити душу, зміцнити тіло

Такий девіз ТДТУ. Про першу тезу сказано достатньо. Але не менш важливо, що формування науково-освітнього багажу відбувається невіддільно від національно-патріотичного, морального виховання студентства. У цьому плані надзвичайно цікавий досвід проректора з виховної роботи Олега Германа. Його охоче запозичують інші вузи. Зусилля спрямовують на те, щоб виховати гармонійно розвинену особистість. Не на словах, а на ділі діє студентське самоврядування. Дедалі частіше молодим людям доручають вирішувати питання, що стосуються їхнього виховання, побуту, дозвілля. Діє освітньо-мистецький центр з цілою системою гуртків, студій та клубів. Добру славу серед студентства Тернополя мають клуб інтелектуальних ігор «Що? Де? Коли?», літературна студія «Світ слова», клуб авторської пісні та інші. А такого комплексу, як «Політехнік», не має жоден вуз області. З плавальним басейном олімпійського типу, великим спортивним залом, гімнастичним та тренажерними залами, залом аеробіки, тенісними кортами. Тут зміцнюють своє здоров’я не лише студенти і викладачі університету, а й мешканці міста.

Одне слово, базу в Тернопільському технічному університеті створено потужну. Тепер головне — оновлювати її, працювати ще глибше, вкорінюватися у світовому просторі освітніх послуг, рухати вперед науку, щоб не залишитися на узбіччі прогресу. У вузі це усвідомлюють. Важливо, щоб його кроки підкріплювалися державною політикою.

Тернопільська область.