125 років тому народився Кароль Шимановський. «Народився я в Україні, там пройшло моє дитинство, я відчував її всією душею», — казав він.

У рамках святкування ювілею цього видатного композитора і музиканта в Кіровограді відбулася міжнародна наукова конференція «Польська родина в Україні: історія і сучасність». Її організували науковці тутешнього державного педуніверситету, університету міста Ольштина (Польща), Кіровоградського відділення Товариства польських вчених України та Товариство поляків Кіровоградщини «Полонія» імені К. Шимановського. Все це — під патронатом Генерального консульства Республіки Польщі в Києві.

Перед учасниками конференції з уривками із своєї нової книги про Кароля Шимановського виступив письменник Григорій Гусейнов.

Народився Кароль 3 жовтня 1882 року в маєтку Тимошівка в Україні у родині польських поміщиків. Пройшов через відому Єлисаветградську музичну школу Густава Нейгауза. Літо Шимановські проводили в Тимошівці, зиму — в Єлисаветграді (нині Кіровоград).

У різні роки життя Кароль то залишав Україну, то знову повертався до неї. Один із таких періодів почався навесні 1914 року, коли Шимановський, після поїздки на острів Сицилію, приїжджає до Лондона, де його застає Перша світова війна, і композитор повертається в рідну Тимошівку. Тут він проводить роки війни й революції. Цей період тривав до 1919 року. В Єлисаветграді Шимановський написав «Пісні шаленого муедзіна», «Любовні пісні Хафіза», літературний твір — роман «Ефеб», почав працювати над оперою «Король Рогер».

Про значущість його постаті свідчить те, що Міжнародне товариство сучасної музики, куди входили Р. Штраус, де Фалья, Равель, Стравінський і Барток, обрало композитора своїм почесним членом.

Помер Кароль Шимановський 29 березня 1937 року. Ще не старий, сповнений творчих задумів. Поховано його у Кракові.

Як розповідає у своєму дослідженні кіровоградський мистецтвознавець Олександр Полячок, Україна відіграла в житті та музиці Шимановського визначальну роль. Українські корені дісталися йому від прапрабабусі Францішки, уродженої Росьцішевської, прадід якої одружився з українською шляхтянкою Тишів-Биковською. Рідна ж сестра Францішки — Юзефа Росьцішевська — була прапрабабусею Тадея Рильського. Тож Максим Рильський — далекий родич Шимановського. З другого боку, Шимановський пов’язаний родинними зв’язками і з Ярославом Івашкевичем, справжнім співцем України в польській літературі ХХ ст., і з Феліксом Блуменфельдом, чиє ім’я належить історії російської музики, і з Генріхом Нейгаузом, піаністом, найвизначнішим радянським фортепіанним педагогом, професором Київської та Московської консерваторій.

Ці сімейні зв’язки заплелися в тодішньому Єлисаветграді, зимовій «столиці» Шимановських, де вони мали власний дім із садом. Юний Кароль навчався музики в батька Генріха Нейгауза — Густава, а свідоцтво про загальну освіту отримав у місцевому земському реальному училищі. У тому самому, де трохи раніше вчилися Тобілевичі, а трохи пізніше — Євген Маланюк, Олександр Осмьоркін та Юрій Яновський. Усі ці видатні митці вчилися в навчальному закладі технічного профілю — в реальному училищі! В той час майбутній фізик Ігор Тамм та ракетобудівник Георгій Лангемак виховувались у розташованій неподалік класичній чоловічій гімназії. Щоправда, серед єлисаветградських гімназистів були також Володимир Винниченко, Юлій Мейтус, Арсеній Тарковський, Ярослав Івашкевич...

Кіровоград.