Сімох дівчат примусили до заняття проституцією, обіцяючи високооплачувану роботу в цеху з виробництва салатів у Москві. Троє з них були неповнолітніми, одна виховувала двох малюків. Про справжні наміри набору персоналу майбутні секс-рабині з жахом дізналися вже на вокзалі столиці Росії. Однак без паспортів, грошей і після тортур їх одразу ж присилували стати черговими клієнтками давно налагодженого «виробництва». Створення такого «цеху», пояснили в кримській прокуратурі, класифікують як насильство й утягнення в заняття проституцією, тобто «надання сексуальних послуг за оплату шляхом застосування тортур, погроз, обману, здійсненого щодо неповнолітніх організованою групою». Таке звинувачення пред’явлено торгівцям «живим товаром», докази провини яких у скоєнні цього злочину, а також в незаконному перетині державного кордону України днями почне розглядати Джанкойський суд. Це черговий «свіжий факт» із, на жаль, багатьох таких.

Щойно почався суд у справі аналогічної організованої злочинної групи, яка впродовж багатьох років постачала секс-рабинь до Москви. Оперативникам управління боротьби з торгівлею людьми кримської міліції довелося вести цю справу два роки, постійно визволяючи з рабства щоразу нових проданих дівчат.

З’ясувалося, що набирав «секс-товар» уже три роки поспіль двадцятилітній юнак, батько якого — плантатор-овочівник, орендатор кількох гектарів землі в Джанкойському районі, на ланах у нього постійно працювало відразу по кілька десятків молодих наймитів з навколишніх сіл і півдня країни. Діяв він разом з 37-річним дядьком та 27-річною тіткою, яка кілька років була в Москві сутенеркою. Творили свої темні справи ці людолови за чітким розподілом функцій. Син сучасного плантатора вербував десятками бідних симпатичних довірливих сільських дівчат, в основному з півдня України, на плантаціях батька, обіцяючи тисячу доларів зарплатні, буцімто в ресторані східної кухні його тітки. Купував квитки і переправляв обдурених з дядьком до Москви. Там зустрічала й «працевлаштовувала» дівчаток тітка, фактично перетворюючи юнок на рабинь. Щоб надійніше закабалити «секс-товар», повнолітніх відправляли за їх документами, дітей — за чужими паспортами, отримуючи з кожної нової клієнтки секс-бару по 200 доларів.

У Москві партії здебільшого з десятьох «наївних хохлушок» зустрічала хазяйка, везла ночувати, там відразу інструктувала про справжній характер «роботи». Тих, які протестували проти цієї перспективи заробітку, нещадно катували. Опісля відвозили в кілька точок збуту такого роду «товару»: на Ярославське шосе й у Хімки. Місцем роботи були гаражі, де заляканих, побитих і морально зламаних дівчат присмерком шикували в рядок, а клієнти, вибравши у світлі фар авто на цьому новітньому рабовласницькому ринку «товар», платили «мамаші» за кожну «свєжую девочку» від трьох до десяти тисяч рублів.

Про безпеку дівчат навіть не йшлося. Після «роботи» вони мусили повертатися «додому» самотужки, за «чайові». Дівчата розповідають, що часто приходили грубо зґвалтовані, жорстоко побиті. Попри це, тих, котрі найменше заробляли, ще й відправляли «на стажування» у воїнські частини, де наших нещасних землячок «пропускали» через роту солдат. Грошей не платили жодній, платнею вважався сякий такий одяг і харч. Про повернення додому не було й мови. «Заношений товар» відразу ж перепродували в глибинку Росії. Дівчатам щодня погрожували вбивством. Попри це, кільком секс-рабиням дивом вдалося вирватися додому, декотрих безпаспортних нелегалок депортували російські правоохоронці. Більшість нещасних вдалося вивезти з неволі кримським правоохоронцям таємно. Вони кажуть: так діяти їх змусило те, що цей «бізнес» приносить шалені гроші, тому «кришується» солідними людьми й структурами північної сусідки. Через це доводиться не завжди звертатися до офіційних каналів і структур. Лише кількох наших землячок вдалося повернути за допомогою московського УБОЗу, Міжнародної організації міграції при Євросоюзі та російських громадських організацій. Але й це здійснили лише після того, як наші оперативники скрупульозно задокументували протиправну діяльність злочинної групи, оголосили її членів у міжнародний розшук, перекрили канал постачання «живого товару», а кримська прокуратура порушила кримінальну справу й, врешті, допомогла арештувати злочинців у Росії та екстрадувати їх до Криму.

Хоч як прикро, але кримські правоохоронці стверджують, що тенденцією стало й те, що в рабство жінок продають хороші знайомі і навіть ті, кого жертви вважали друзями. І наводять безліч прикладів цього та закликають: остерігайтесь подруг і знайомих, котрі обіцяють шалені гроші за короткочасну роботу, що не потребує спеціальних знань, навичок і освіти. Насправді замість солодкого життя кожен окраєць хліба довірливим діставатиметься ціною принижень, страждань і страху.

Саме так сталося, приміром, з вродливою дівчиною із кримської глибинки, яка залишилася наодинці з життєвими проблемами, щойно завагітніла від коханого, але той зрадив її. Від батьків свою трагедію приховала, вирішила сама заробити на виховання малюка, хоча б на перший час. Довірилася доброму давньому приятелю, який заходився оформляти їй закордонний паспорт і купувати квитка до Туреччини, де їй пообіцяв хороший заробіток в барі своєї тітки. Поїхала туди вже з семимісячною вагітністю. Була шокована, коли хазяйка сказала, що насправді доведеться робити, звеселяючи клієнтів. На протести (мовляв, побійтеся Бога, я ж ношу дитя) почула: за таку «суничку» й платитимуть більше. Але забирала гроші хазяйка борделю, а сердешну заробітчанку присилували «трудитися» за харчі. «Її змушували приймати по 15 клієнтів щодоби до самісіньких пологів», — розповіли активісти жіночого благодійного центру «Співдружність». За два тижні після пологів молоду маму заставили «працювати» знову. Вона залишала дитину якійсь із «колежанок», з котрими жила в одній кімнатці. Лише через півроку такого існування, кримчанці «пощастило» потрапити в поліцейську облаву й опинитися в буцегарні, бо в неї не було жодних документів. Після двох страшних місяців поневірянь за гратами з малюком її викупили на волю подруги по ремеслу, допомігши придбати квиток до України.

Зовсім недавній випадок — теж трагічний. Селянка зі степового кримського села потрапила в турецьку неволю разом з 15-річною донькою. Їх запросила в гості найближча подруга, рідна сестра якої вийшла заміж за турка. Хвалилася в листах, як успішно йде їхній бізнес у власному кафе, запрошувала приїхати заробити грошей. Чоловік сестри в перший же день зґвалтував доньку гості, а наступного — став продавати подругу сестри своєї дружини клієнтам забігайлівки. Коли в кримчанок закінчився термін перебування в країні, господар вирив у своєму дворі глибоченну яму, забетонував її й посадив туди жінок-нелегалок, яких продавав у своєму закладі. Там вони їли, спали й ходили в туалет, на поверхню їх піднімали, лише коли з’являлися клієнти. Турок щось почав прибудовувати, тож змусив жінок у перервах між «основною роботою» ще й тягати мішки з цементом і піском та цеглу. Так тривало, доки подруга сестри кримчанки не побачила по телевізору телефонний номер міжнародної організації порятунку секс-рабинь — 157 — й у слушний час набрала його.

Поліція довго шукала нелегалок у будинку, але про яму жінка не змогла їй розповісти, бо поруч увесь час був господар. Нарешті вона зробила вигляд, що втрачає свідомість, і коли сестра побігла за водою, а її чоловік відвернувся, зуміла показати поліції замасковану страшну яму.

За мить звідти витягали виснажених, брудних і змарнілих жінок — жертв сексуального рабства.

Усіх схожих історій не переповісти. Такі ж драми зневаги людської гідності, присилування до заняття проституцією спіткали нещодавно й цілий гурт необачних заробітчанок-кримчанок в Ізраїлі, інших країнах світу. Більшості вдалося вирватися з того пекла лише завдяки поліцейським облавам. Та найчастіше депортованих громадянок України привозять із Туреччини до Одеси. Прикордонники кажуть, що з кожного із двох рейсів щотижня прибуває щонайменше 70 дівчат цієї «професії», більшість з яких до цього сороміцького способу присилували знайомі чи друзі. Щороку в Криму порушується щонайменше чверть сотні справ за фактом торгівлі людьми, говорять правоохоронці. Як і в сусідніх областях, кримським работоргівцям вдається отримувати мінімальні терміни, бо завжди у них є «пом’якшувальні обставини». Часто зовсім незрозуміло, чому суд пожалів підсудних, а не їх жертв. Тим часом наївних дівчат везуть не лише в дальні закордони, дедалі частіше їхній шлях пролягає до Росії, і навіть... до Молдови. Нині особливо ходовим «товаром» у Москві стали наші п’ятнадцяти- й шістнадцятилітні землячки. На них, кажуть правоохоронці, підвищений попит, за юнок більше платять і вербувальникам, які посилили полювання саме на цей «перспективний контингент». Характерно, що через кордон їх переправляють за справжніми паспортами. Знаходять повнолітнє дівча, схоже на малолітню «клієнтку», що піддалася на вмовляння швидко розбагатіти й побачити світ. Роблять їй таку ж зачіску й макіяж і відправляють отримувати закордонний паспорт. За легальним документом сучасних секс-рабинь і перевозять без жодних перепон і проблем. І краю цій біді поки що не видно.

Крим.

Мал. Олексія КУСТОВСЬКОГО.