На Прикарпатті відкрито пам’ятник єднання українського і польського народів

У селі Маріямполі Галицького району, що на Прикарпатті, урочисто відкрито пам’ятник єднання українців і поляків (на знімку). Це викувані з заліза дві квітки — волошка і мак, що виростають з одного кореня. Волошка символізує Україну, а мак — Польщу. Очевидно, в основу ідеї пам’ятника взято нагороду Почесного капітулу україно-польського поєднання — латунну статуетку із зображенням цих двох квіток, якою нагороджують осіб, котрі найбільше долучилися до порозуміння і зближення двох сусідніх народів. У 2001 році спеціальну відзнаку Капітулу з рук Святійшого Отця Івана Павла ІІ під час його перебування у Львові отримали громади села Маріямполя Івано-Франківської області та селища з такою ж назвою у Польщі. Отож поява такого пам’ятника власне у Маріямполі не випадкова.

Кілька слів про походження назви села. За переказами, якось під час татарського набігу один польський воєвода рятувався від ворогів і на коні перепливав річку Дністер. Однак вибратися на суходіл кінь не міг. Тоді воєвода звернувся з гарячою молитвою до неба: «Єзус, Маріє, допоможи!». Тієї ж миті кінь вибрався на берег. На знак вдячності за порятунок воєвода заснував на берегах Дністра два поселення: Єзупіль — на честь Ісуса Христа, та Маріямпіль — на честь Божої Матері, адже «Маріямпіль» означає «місто Марії».

Утім, це легенди. А достеменно відомо, що поселення Маріямпіль заснував польський можновладець коронний гетьман Станіслав Яблоновський. Розповідають, що гетьман з собою у військові походи завжди брав ікону Богородиці і свято вірив, що вона охороняє його від бід та нещасть, допомагає перемагати ворогів. Після битви під Віднем у 1683 році «обозну» ікону Матері Божої навіть почали називати Переможницею. Саме для вшанування її гетьман збудував костел і заснував у 1691 році Маріямпіль. Відтоді до святого образу тривають масові походи прочан. У 1737-му ікону визнали чудотворною. У Маріямполі вона перебувала до 1945 року. Після війни місцеві поляки вивезли її до Польщі, де вона є нині. У 1989-му Папа Римський здійснив її коронування. А в Маріямполі зберігається її копія.

Щодо самого села, то у 1939 році радянська влада перейменувала його у Маринопіль. Свою історичну назву воно повернуло собі тільки в часи незалежності — у 2004-му. У післявоєнні роки маріямпільців чекала насильницька депортація до Польщі під місто Вроцлав. Тут переселенці з України утворили нове селище, яке в пам’ять про свою батьківщину назвали теж Маріямполем. І тепер в Україні і Польщі існують два населені пункти з однаковими назвами. Коли впав комуністичний режим, польські маріямпольці приїхали на Прикарпаття, де їх радо зустріли нові мешканці українського Маріямполя. Села протягнули одне одному руки, стали відновлювати колишні сусідські та родинні зв’язки. За таке порозуміння Почесний капітул (рада) україно-польського поєднання у 2001 році нагородила обидві громади спеціальною відзнакою. Її вручив Папа Римський Іван Павло ІІ під час свого перебування у Львові. Цією відзнакою стала латунна статуетка у вигляді волошки і маку — квітів, які ростуть поряд на одній землі і нерідко мають сплетене коріння. А тепер маріямпольці мають ще й пам’ятник з цими квітками, що символізують єднання і порозуміння двох маріямпольських громад — української і польської.

— Нарешті ми виконали заповіт великого поляка Папи Римського Івана Павла ІІ, — прокоментував цю подію голова комітету з відродження Маріямполя професор Івано-Франківської медичної академії Володимир Боцюрко. — На землі, що віками перебувала під омофором Пречистої Діви Марії, постав пам’ятник порозуміння, злагоди та любові між двома великими народами. Тепер ми стали ближчі один до одного. Прощаючи нашим братам-полякам, ми просимо у них прощення. І разом просимо у Господа нашого ласки та благодаті.

Івано-Франківська область.