На запитання «Голосу України» відповідає директор Інституту глобальних стратегій Вадим Карасьов.

1. Яку коаліцію вдасться сформувати у новій Верховній Раді?

2. Чи буде під час політичних домовленостей щодо утворення парламентської коаліції та розподілу посад розіграно так звану золоту акцію?

3. Чи можливе створення широкої коаліції?

1. Є два варіанти створення можливих коаліцій — реальний і резервний. Перший і основний сценарій —це коаліція помаранчевих: БЮТ та «НУ—НС». Якщо казати точніше, це — коаліція між блоком Тимошенко і Президентом. У них вистачає більшості — 229-239 парламентаріїв. Хоча вона нестійка, перевага її —шість-сім депутатських мандатів — невідчутна. Однак це логіка процесу. А емпірика процесу полягає в тому, що вона може іноді перекреслювати логіку. Вона полягає в оптимізації кадрової композиції цієї коаліції, в оптимізації розподілу портфелів. Фактично між двома помаранчевими силами є домовленість: 50 на 50. Але це арифметика. Є ще якість посад. Є проблема контролю над силовими структурами. Для того, щоб Президент мав вплив на ситуацію в країні, ніс відповідальність, потрібно, щоб був збережений з його боку контроль над силовими структурами. Чи піде на це Юлія Тимошенко? Це перше випробування для формування коаліції. Тут можуть бути різні варіанти: глава держави контролює силові структури, Юлія Тимошенко бере економічний та соціальний блоки уряду. Але її політична сила, очевидно, і претендуватиме на керівництво в МВС, куди рекомендуватиме Олександра Турчинова. Однак у такому разі віце-прем’єром з питань силових структур може бути представник від Ющенка. Друге випробування для формування коаліції — це голосування в парламенті: утворення коаліції, обрання Голови Верховної Ради, Прем’єр-міністра, уряду. Оскільки перевага нестійка, доведеться зробити все можливе й неможливе, щоб забезпечити дисципліну голосування. Якщо представники фракцій БЮТ чи «НУ—НС» зірвуть голосування, тоді коаліцію формуватимуть з самого початку. У такому разі доведеться використати резервний варіант — формування широкої коаліції: Партія регіонів, Блок Литвина і «Наша Україна — Народна самооборона». Але за однієї умови: прем’єр — не Янукович, а представник «НУ—НС». Це має бути людина не із списку політиків, не із «списку осіб списку», а довірена особа Президента. Тоді коаліція матиме 270 мандатів. Буде запас міцності, щоб законодавчо супроводжувати діяльність уряду. Зрозуміло, що в такому разі главою парламенту може бути Володимир Литвин.

Втім, так чи інакше, коаліцію сформують протягом місяця, як того вимагає Регламент Верховної Ради. Якщо ні — нові вибори. А хто в них зацікавлений?

2. У помаранчевої коаліції є більшість, тому Володимир Литвин не може претендувати на «золоту акцію». Але в широкій коаліції він може розіграти не золоту, а бронзову акцію, претендуючи на посаду Голови Верховної Ради. Тому що перше місце — за Президентом, друге —за Партією регіонів, третє — за Литвином.

3. Роль Партії регіонів, незалежно від того, чи вона лідер перегонів, чи вона в опозиції, чи вона в коаліції, залишається істотною. Тому що це істотна географія, істотний сегмент виборців та істотний економічний ресурс. Економічні важелі впливу грають в нашій країні не меншу роль, ніж ідеологічні й суто політичні, суто адміністративні. Я вже не кажу про те, що бізнес, афільований з Партією регіонів, найпотужніший. Найбагатші люди України перебувають у цій політичній силі. Тому завжди потрібно враховувати інтереси регіоналів, хоч би по який бік влади вони перебували.

Водночас треба відрізняти Партію регіонів і групу Януковича. Президент не поспішає створювати коаліцію одного кольору. Незначна перевага позбавляє сенсу перемогу більшості. Меншість у будь-який момент може стати більшістю і навпаки. Така нестабільна структура парламенту генеруватиме конфліктну структуру управління парламентом і політичний конфлікт системи влади. Тому позавчорашній крок Президента, на мою думку, спрямований на те, щоб знайти можливість для формування широкого формату коаліції. Але за умови, що в широкому форматі знайдеться місце не політичному уряду, а тим паче уряду партійних лідерів, а уряду ефективних управлінців. Тільки такий формат не передбачає прем’єрства Януковича і ставить під сумнів прем’єрство Тимошенко. Водночас учасники створення коаліції мають розуміти, що зрив переговорів створює умови главі держави для повної ініціативи і морального права зайнятися створенням коаліції.