Якби не було Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», учасник оборони Сталінграда, інвалід Великої Вітчизняної війни І групи Тетяна Тимофіївна Вечеринська, можливо, жила б сьогодні спокійно і не нервувалася від того, що потрапила у бюрократичну пастку.

Річ у тому, що згідно з вищезгаданим законом у Ніжині, як і в інших містах та селах України, проводяться роботи з надання пільг інвалідам війни щодо безплатного капітального ремонту їх будинків. Тетяна Тимофіївна попросила міську владу, аби їй у такий спосіб облаштували ванну кімнату. У її помешканні є газ, а ось інші зручності відсутні. Гроші на це виділялись у 2004 році, але їх не освоїли. Рішенням Ніжинського міськвиконкому від 26 травня 2005 року на ванну кімнату передбачалось виділити 19 241 гривню. Роботи справді активно розпочались, але через деякий час знову припинились. Не допомогли й листи ветерана у різні інстанції, до Верховної Ради.

Я виїжджав у цій справі до Ніжина в 2005, 2006 роках. Керівники Ніжинського міськвиконкому щоразу запевняли мене, що «у жовтні» це питання «позитивно» вирішать. Але вже на календарі вересень 2007 року, а віз, як мовиться, там само. Ванна кімната так і перебуває у незавершеному стані.

— Схоже, — каже жінка-ветеран, — на цю нещасну прибудовку стільки грошей бюджетних списано!

Як дізнаюся в управлінні праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради, фактично пішло на ванну кімнату вже 10 806 гривень. Щоб завершити опоряджувальні роботи, треба, за нинішніми цінами, чи не вдвічі більше!

Секретар Ніжинської міської ради Олег Баранков повідомив, що «питання Вечеринської» тричі цього року розглядалося на міських нарадах. Який же їх результат?

А ніякий. Усе залишилося без змін. Натомість інвалід війни отримала листа від 20 липня цього року від заступника начальника головного управління праці та соціального захисту населення Чернігівської облдержадміністрації І. Снегерьової:

«Порядок проведення безплатного капітального ремонту жилих будинків (квартир) інвалідів війни, осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, членів сімей загиблих військовослужбовців та прирівняних до них осіб, затверджено наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 05.08.1994 року №73.

Відповідно до п.2 зазначеного Порядку періодичність ремонту — в міру необхідності, але не частіше одного разу за 10 років. За повідомленням управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міської ради у 2005 році комунальним підприємством «СЕЗ» було проведено роботи з безплатного капітального ремонту Вашого будинку. Враховуючи зазначене, наступний безплатний капітальний ремонт Вашого будинку може бути проведено не раніше 2015 року».

Отакої! Виходить, вже « проведено (!) роботи з безплатного капітального ремонту» будинку Вечеринської.

«Ви уже два рази були на цьому будівельному об’єкті, — пише у скарзі до редакції «Голосу України» обурена Тетяна Тимофіївна, — і бачили, що це не ремонт веранди, а прибудова ванної кімнати, яку й досі не закінчено. Скільки можна тероризувати та знущатись з фронтовика майже чотири роки!»

Розмова з начальником управління праці та соціального захисту населення Ніжинської міськради Валентиною Кулінич з цього приводу не втішила.

— Я не маю права фінансувати будівництво ванної кімнати, оскільки це не ремонт будинку, — заявила вона. — Якщо КРУ перевірить таке фінансування, то визнає його грубим порушенням чинного законодавства. Адже це буде нецільове використання коштів. Ми маємо право проплатити ремонт даху, підлогу, заміну старих труб, дверей у старих будинках ветеранів. Але ж у випадку з Вечеринською йдеться про підвищення благоустрою її помешкання. Треба не заміняти, а купляти нові ванну, труби для каналізації, двері тощо. Такі роботи вона повинна виконувати за власні кошти!

Пояснення ніби й вагоме. Однак тоді запитання до Ніжинського міськвиконкому: навіщо було розпочинати «незаконне» будівництво ванної кімнати? Для чого було морочити голову ветерану? Якщо ж вже надумали зробити добру справу, то чому перетворили її в багаторічний бюрократичний «обіцяльник»? Образились на скарги Тетяни Тимофіївни у вищі інстанції?

А якби жінка не писала, то у неї б уже була ванна кімната?

Хоч як прикро, ця історія не додає авторитету ніжинській міській владі. У вересні відзначається чергова річниця визволення Ніжина від фашистських загарбників. Будуть з високих трибун сказані гарні і пафосні слова про визволителів. Але ж... дорогі у такі дні не тільки побажання, а й конкретна неодноденна турбота про тих, хто проливав кров за нас усіх.

Ніжин

Чернігівської області.

На знімку: Т. Вечеринська демонструє незавершену прибудову, яку вже «відремонтували».

Фото автора.