Кабмін подовжив квотування експорту зерна. Як повідомив міністр економіки Анатолій Кінах, загальна кількість дозволеного для реалізації за кордон збіжжя у період з 1 листопада 2007-го до 31 березня 2008 року не перевищуватиме 1 мільйона 203 тисяч тонн. Зокрема, зерноторговці зможуть реалізувати за межами нашої держави 600 тисяч тонн кукурудзи, 400 тисяч тонн ячменю, 200 тисяч тонн фуражної пшениці та 3 тисячі тонн жита.

Вдатися до обмеження експорту, за словами міністра економіки, змушують реалії, що склалися на світовому ринку, де спостерігається незворотна тенденція зростання цін на продовольство, зокрема, на зерно. Справді, на початок вересня ціна тонни продовольчої пшениці у США становила 295 доларів, в Австралії —331 долар, у Франції — 383 долари, що на 85 — 112 відсотків перевищує рівень минулого року. Ціни на фуражну пшеницю зросли до 183 доларів за тонну в Канаді, до 230 доларів — в Австралії, до 375 доларів за тонну — у Великій Британії (зростання на 70 — 207 відсотків проти цін 2006-го). Котировки на пшеницю на європейських біржах мають рекордний рівень і ціна сягає вже 400 доларів за тонну. Тож активізація експорту зернових культур через збільшення попиту на цю продукцію з боку імпортерів з огляду на зниження рівня прогнозованих показників світового врожаю зерна на 2007/2008 маркетинговий рік може загрожувати продовольчій безпеці України.

Адже нині ситуація на зерновому ринку країни, на думку А. Кінаха, складніша і більш ризикована, ніж була навіть торік, коли також запроваджувалися обмеження на експорт зернових культур з України.

За оцінками Мінагрополітики, валове виробництво зерна у 2007 році прогнозується обсягом 28 млн. тонн проти 34,3 млн. тонн у 2006-му, зокрема пшениці — 13,8 млн. тонн (торік мали 13,9 млн.). При цьому річне внутрішнє споживання зернових та зернобобових, включаючи продукти переробки збіжжя в перерахунку на зерно, становить у межах 26 млн. тонн. Водночас формування державних запасів зерна досі не завершено. Зокрема, Аграрним фондом, якому доручалося поповнити державні засіки 710 тисячами тонн продовольчого збіжжя, на 11 вересня, йдеться у повідомленні Департаменту зовнішньоекономічної політики Мінекономіки, було закуплено 106,6 тисячі тонн, тобто лише 15 відсотків. Держкомрезервом — близько 38 відсотків від урядового завдання. Через низькі темпи формування державних запасів і постає питання щодо необхідності подовження дії квот на експорт зернових. Звісно, аргумент «стабільних цін на хліб» для нинішніх можновладців куди важливіший за деклароване партнерство влади і бізнесу. А вітчизняних зернотрейдерів, «у зв’язку з посухою і очікуваним меншим, ніж торік, урожаєм збіжжя», уряд закликає до співпраці на внутрішньому ринку. Ціни в Україні, мовляв, наздоганяють світові. Тож для споживача не все так безнадійно. Якщо експортно орієнтовані компанії змушені будуть працювати виключно на ринку України, зерно не так стрімко дорожчатиме. Це, на думку урядовців, дасть змогу запобігти підвищенню цін на основні продовольчі товари та, як наслідок, втримати інфляцію. Але у кожної медалі є й зворотний бік —тоді програють сільгоспвиробники, котрі притримали зерно, сподіваючись продати його за «золотою» ціною.

Схоже, тенденції здорожчання зерна на світовому ринку спостерігатимуться й надалі. Адже зростання чисельності населення випереджає динаміку виробництва продовольства. Окрім того, з розвитком багатьох країн змінюється структура споживання — люди купують більше хліба, круп, раніше недоступних їм м’ясних продуктів (а на відгодівлю худоби теж треба зерно). Але головний чинник — зростання обсягів виробництва біопалива, сировиною для якого, зокрема, є і зерно. Як кажуть деякі світові аналітики, сьогодні йде змагання між 800 мільйонами автомобілістів і двома мільйонами бідних людей. А хто перемагає, коли змагаються багаті і бідні — питання риторичне.

Нагадаємо, з 1 липня 2007 року було введено фактично заборонні квоти на експорт пшениці, жита, ячменю та кукурудзи — з України дозволялося вивезти по три тисячі тонн зерна кожної з цих культур. Численні експортери особливо не змагалися за можливість вивезти дещицю від такої кількості збіжжя, натомість запасалися затребуваним за кордоном українським зерном і готуючись до такого собі «експортного зернового прориву» одразу після дострокових парламентських виборів. На припортових елеваторах станом на 6 вересня зберігалося понад 110 тисяч тонн зерна, зокрема, 60 тисяч тонн ячменю і 49 тисяч тонн пшениці. Водночас Захід не мав особливих підстав звинувачувати українських можновладців у неринкових методах — повній забороні експорту окремих видів сільгосппродукції.

Фото автора.