Радіотаксі в кінній упряжці можна замовити в селі Маслянка Млинівського району. Будьте певні: доставлять з вітерцем, козацькими піснями та дзвоном бубонців.

Дехто із селян такий вид таксування сприймають із подивом, але більшість — із задоволенням. Як зазначає автор цієї послуги Юрій Демчук, його радіотаксі — це своєрідне поєднання природи, екзотики та користі. Недарма ж бо бричку почали замовляти не лише на весілля, а й навіть щоб забрати дружину із новонародженим дитям із пологового будинку...

Юрій Демчук, як і кожен сільський житель, потопає у клопотах: обробляє городи, доглядає живність на обійсті, заготовляє молоко для «Укрмолокопродукту». А у свята його бричка перетворюється на маршрутне таксі. Навіть до райцентру замовляють.

— А бувало, що возив людей і до сусідньої Волинської області, —зізнається Юрій Семенович. — Захотілось їм із форсом завітати на весілля... А там ще й молодій парі закортіло «вітерцю» спробувати. Так гарно все вийшло — хоч кіно знімай. А ще краща сцена для кіно, коли я возив по Млинову графа Ходкевича із графинею. Це було театралізоване дійство з нагоди ювілею селища — і на цьому торжестві моя бричка також неабияк знадобилася. Загалом, вона в мене вже майже десять років. Щоліта намагаюся щось у ній вдосконалити: то брезентовий тент змайстрував, то сидіння зробив, наче в дивані, то старовинні ліхтарики поставив. І тепер можна возити пасажирів і вдень, і вночі.

Юрій Демчук у задоволенні покататися на бричці не відмовляє нікому. Тим паче дітворі. Інколи спеціально виїздить із дому, щоб догодити сільським хлопчакам. Каже, що в такий спосіб їх не тільки катає, а й любов до природи прищеплює.

— Моє дитинство було пов’язане з кіньми, — розповідає їздовий. — А коли я одружувався і вже було вирішено, що з Волинської області переїду до Рівненської, батько запропонував: «Бери в подарунок Каштанку». А тут уже, в Маслянці, до Каштанки додалася Циганка. Мені дуже хотілося, щоб батько на додачу до Каштанки дав ще й свою бричку. Є у нього така, старовинна, неординарна. Нею, приміром, він не раз возив сільських парубків і дівчат на сватання, до загсу. Але батько вчинив по-іншому, сказавши: «Юра, нехай вона мене ще трохи потішить, а ти ж у мене майстер, зробиш ще кращу». І я змайстрував свою бричку. А далі виникла ідея створити своєрідне радіотаксі.

Цікаво, що під час поїздок Юрій пропонує подорожувальникам цілий «арсенал» козацьких, стрілецьких, повстанських пісень. Як відомих, так і забутих. А ще одна «коронка» Демчука — дві підкови, які є обов’язковим атрибутом брички. І обов’язковим атрибутом щастя, у що свято вірить і сам фірман. Принаймні, як зізнається, забобонно тричі постукуючи по дереву, в одному щастило точно —за десять років його жодного разу не спиняла міліція. А зрештою, за що «даішникам» спиняти: правил не порушує, номери зі знаком Євросоюзу LT 40608 ВС має, добру справу робить... Ну хіба що задля того, щоб і собі замовити поїздку «з вітерцем»...

Рівненська область.

На знімку: ось таке воно, маслянське радіотаксі в кінній упряжці.

Фото Євгена ЦИМБАЛЮКА.