Вибори відбулись. Без ексцесів і серйозних потрясінь. Міжнародні спостерігачі визнали їх демократичними, хоча й зробили низку зауважень. Явка громадян на дільниці виявилася нижчою, аніж минулого року. За даними Центральної виборчої комісії, на 12-ту годину 2 жовтня до парламенту проходило п’ять політичних сил —Партія регіонів, БЮТ, «Наша Україна—Народна самооборона», комуністи і Блок Литвина. Власне, «Голос України» ще за декілька тижнів до дня волевиявлення співгромадян точно спрогнозував майбутніх лідерів цьогорічних дострокових перегонів. І це для нас найприємніше.

Переможці і переможені

Частина політологів вважають, що найбільше програв Президент країни Віктор Ющенко. Бо, мовляв, він узяв участь у виборчій кампанії на боці однієї політичної сили — «НУ—НС». І її результат свідчить про рівень довіри до глави держави.

Однак, на нашу думку, це надто утилітарний, спрощений підхід до оцінки того, що відбулося 30 вересня. Насправді Віктор Ющенко здобув важливу, можливо, найважливішу перемогу після приходу на президентську посаду. По-перше, він домігся проведення дочасних парламентських виборів. По-друге, вперше сили, які виросли з національно-демократичного табору, отримали можливість сформувати більшість у Верховній Раді й уряд. Є ще декілька обставин, які дають можливість вважати переможцем виборів передусім Президента.

Ще один переможець — Блок Юлії Тимошенко і його лідерка. Вона добилася того, чого хотіла ще весною 2006 року — стала єдиним претендентом на посаду Прем’єр-міністра. І Віктор Ющенко, якщо він думає про «проблему-2010», змушений буде внести її кандидатуру на розгляд парламенту. Цього бютівцям вдалося добитися, спровокувавши дочасні парламентські вибори, з одного боку. З другого — якщо відверто, чимало помилок допустили її опоненти. Передусім не зуміли втримати стрибок цін і не запропонували виборцям чітко артикульовану програму розвитку країни. Все це і зумовило третину виборців країни зробити свій вибір на користь БЮТ.

А як оцінювати результат Партії регіонів? Якщо з точки зору арифметичних дій, то цьогорічний результат можна вважати успіхом, оскільки до минулорічних показників регіонали додали понад три відсотки. Тим паче ПР асоціювалася передусім як партія влади. А от якщо врахувати те, що на дочасних перегонах брало участь менше у два з половиною рази політичних сил, то результат регіоналів абсолютно непереконливий, хоча вони і зберегли своє лідерство.

Подібним можна вважати і результат «Нашої України—Народної самооборони». Хоча, з точки зору перспективи, відсотки, які набрала ця політична сила, можуть сприяти в майбутньому. Тим паче команда зібралася досить молода й амбітна.

Гадаю, варто високо оцінити показники і комуністів, і Блоку Литвина. Щоправда, КПУ не змогла досягти свого найвищого показника, а тому партія мусить переглянути свої програмні установки й іншими очима подивитися на процеси, які відбуваються в країні. А от повернення у вищу лігу Володимира Литвина можна оцінити як значне досягнення. По-перше, йому вдалося переламати тенденцію, коли ті, хто програвав вибори, згодом щезали з політичної арени. Тим паче ресурси у Блоку були обмежені порівняно з минулорічними виборами. Отож це успіх. З другого боку, можна стверджувати, що після трьох років протистояння двох політичних таборів у суспільстві з’явився запит на третю силу, помірковану, яка сповідуватиме передусім законність.

І про майбутнє

Немає сумніву: коаліцію формуватимуть «біло-помаранчеві», хай би хто що казав про ставлення Президента Віктора Ющенка до особи Юлії Тимошенко. «Проблема-2010», про яку ми згадували вище, змусить його зробити цей крок. Проблема ця — президентські вибори. І для того, щоб балотуватися повторно, Віктору Ющенку обов’язково треба повернутися до формату БЮТ—«НУ—НС».

З другого боку, результат обох сил не надто переконливий, а тому, хочуть чи не хочуть представники цих таборів, вони змушені залучити до коаліції Блок Литвина. Для стабілізації ситуації в парламенті. Адже, щоб провести деякі законопроекти, потрібно мати резерв не 9—10 голосів, а хоча б два-три десятки. Інша річ, на яких умовах. За деякими даними, з лідером блоку вже ведуть переговори і «біло-сині», і «біло-помаранчеві».

Зрозуміло, регіонали потрапляють в опозицію. Як і комуністи. Таке в українській історії вже було. Однак тоді помаранчевий табір дуже швидко побив горщики і регіонали зуміли скористатися тодішніми сварками союзників по Майдану. Нині, схоже, ситуація не повториться. А тому Партія регіонів мусить переглянути чимало своїх позицій — інакше успіху добитися не вдасться. Не виключено, що ПР може змінити свого лідера на більш перспективного молодшого політика.

Щоправда, на майбутньому правлячої коаліції може позначитися стан економіки. Зокрема, позиція Юлії Тимошенко до реприватизації окремих підприємств, які, на її думку, незаконно опинилися в руках олігархів. Ймовірно, що на економіку все-таки чекають нелегкі часи.

Безумовно, не можна скидати з рахунку і зовнішньополітичний вплив. Згода Володимира Путіна очолити передвиборний список «Единой России» на виборах до Державної думи означає не лише те, що він не йде з великої політики, а наступного року очолить уряд. Отже, новому українському уряду доведеться нелегко. Тим паче що сусіди вельми ображені на Юлію Тимошенко за її публікацію. Добре поінформовані джерела стверджують, що з наступного року наші країни в розрахунках за газ перейдуть на світові ціни. А це, звичайно, може позначитися на промисловому виробництві України. Що запропонують Сполучені Штати і Європейський союз на даному етапі, сказати ніхто не може.