Тортури зневодненням

Вони болісно дошкуляють мешканцям села Поштового в найблагодатнішій у Криму Бахчисарайській долині більш як два роки. Струмки зрідка сюди таки дістаються, але лише раз на дві доби, за «знущальним графіком»: на декілька годин вночі, як дешевшає електроенергія. Таке існування із вщент зіпсованими насосними станціями й водогонами, поіржавілою, латаною-перелатаною мережею водопостачання давно поставило людей перед постійною загрозою кишково-інфекційних захворювань. А води решетом не наносишся. До всього, на безводді зростають борги місцевому водоканалу... за нібито «непомірно зростаючі перевитрати питної води», літр якої коштує, як коньяк.

Біда, коли зникає аква

Підрахували: щоб люди нарешті отримали життєво необхідну вологу, потрібно 10 мільйонів гривень. «Доконав водоканал» не лише мешканців Поштового, вічно страждають від гострої нестачі води й жителі чарівної Байдарської долини. Схожа або ще гірша ситуація в усіх 956 кримських селах і селищах: тільки 546 з них мають, нехай латане-перелатане, та все ж централізоване питне водопостачання.

Хоч як прикро, але навіть за такої нищівної та виснажливої нинішньої спеки обсяг подачі питної води сільським споживачам скоротився аж учетверо. А на що сподіватися, якщо більш як половина водогінної системи півострова (14 тисяч кілометрів) уже тримається на чесному слові? Навіть неспеціалістів вражає колосально високий рівень невиробничих витрат на підприємствах водопровідно-каналізаційного господарства. Серед «рекордсменів» — Ялта (44,7 відсотка), Керч (55,3) і Красноперекопськ (58). У сільській місцевості, де зазвичай відсутній навіть технологічний контроль за кількістю поданої води, ці показники вищі. Здебільшого скрізь вода подається за графіком, з частими перебоями, а в глибинку (особливо Керченського півострова) її доставляють водовозками. Забарилася вода — чекай «водного бунту».

Десятки населених пунктів бідують через підняття ґрунтових вод. Перед кожними виборами потенційні кандидати на різні пости урочисто обіцяють поліпшити якість води. Однак, попри палкі обіцянки, з кранів тече підозріла рідина. Причин безліч, кажуть екологи: введення за найпростішими схемами станцій водоочищення, відсутність відстійників, вічно аварійний стан водопровідних мереж... Тоді як у Європі комунікації оновлюють кожні 10 — 15 років, у нас ними користуються до повного виведення з ладу. Буває й таке, що питні й стічні води змішуються, тоді взагалі про якість рідини говорити не доводиться. Подібні «еліксири життя» становлять реальну загрозу для здоров’я кримчан. А після кінських доз хлорування таких «коктейлів» вони нагадують розчинники. Тим часом дослідження вчених показали, що хлороформ та деякі інші речовини, що потрапляють в організм разом із «старанно» хлорованою водою, спричиняють «букети» пухлин печінки, нирок і товстої кишки, додають роботи онкологам. Немає жодного людського органа, який не страждав би від нітратів. Тож варто прислухатися до рекомендацій і пити й готувати їжу лише з фільтрованої води. Навіть найпростіший фільтр з активованого вугілля досить ефективно вилучає галометани з неякісної води, переконують фахівці. Обов’язково фільтрувати воду із кранів спеціалісти рекомендують передусім керчанам і феодосійцям, щоб позбавити її мутності. А жителям степових, передусім північно-західних регіонів, де вода традиційно жорстка й мінералізована, радять пропускати її через опріснювачі або пом’якшувальні фільтри. Ще б вигадати фільтри відповідальності місцевої влади за розв’язання цієї важливої проблеми!

У місцевій воді відсутні такі життєво важливі елементи, як йод і фтор. Попри те, що Крим омивають два моря, регіон визнано йододефіцитним. А нестача йоду в організмі спричиняє затримку розумового, статевого і психічного розвитку, внаслідок чого знижуються інтелектуальні здібності. Ці проблеми вирішити просто, адже йод міститься в багатьох морепродуктах і йодованій солі. А ще кримську воду треба добряче кип’ятити. Це дає змогу позбавитися тимчасової жорсткості, хлору й значної частини бактерій. Бажано півострівну воду й заморожувати, тоді краще відділяються завислі частки.

Усе тече, все за графіком

Екологи переконані, що проблему питної води можна зняти, встановивши у містах і селах бювети з системами доочистки води для реалізації населенню. Результативними могли б стати зміни в технологічному ланцюжку на водоочисних спорудах, очищення лож водосховищ від задавненого мулу. Звичайно, передусім для знезараження води треба замінити хлор іншими реагентами, використовувати ефективніші коагулянти, які вилучають з води нерозчинні частки. Нагально слід починати будівництво сучасних споруд і повний капітальний ремонт централізованих водогонів. Проте широко розрекламовану вже кількома складами урядів автономії програму «Питна вода Криму» до 2020 року (на її реалізацію заплановано виділити 2,597 млрд. гривень, на відновлення сільських систем водогонів і каналізації треба знайти ще чверть мільярда) досі ще не затвердив уряд України. Вона й нині проходить узгодження та технічне й фінансове корегування у профільних міністерствах. Це за того, що концепцію життєво необхідної програми, мета якої забезпечити всіх жителів півострова водою гарантованої якості, затверджено на засіданні уряду автономії і схвалено в Кабміні України ще два роки тому. Тим часом згідно з документом уже через рік має закінчитися перший етап життєдайної програми — усунуто найгостріші проблеми з кардинального поліпшення якості води в окремих населених пунктах півострова. До 2009 року належить забезпечити цілодобову подачу води, здійснити протифільтраційні заходи на Міжгірному водосховищі, яке вже давно перебуває в наближеному до аварійного стані й потребує невідкладної реконструкції, як і аварійне Загірське. Загалом, потребують докорінної реконструкції 14 водосховищ.

Невідкладно слід стабілізувати й фінансово-економічну діяльність підприємств водно-каналізаційного господарства. Треба реконструювати водозабірні споруди, які забезпечують водою Керч, Феодосію й Судак. А вже через п’ять років, на другому етапі водної програми, треба встигнути реконструювати водогінні мережі, модернізувати очисні споруди, значно збільшити об’єми подачі води, перерозподілити й розмежувати об’єкти водопровідно-каналізаційного господарства між комунальною і республіканською власністю. На третьому етапі (до 2020 року) маємо створити систему забезпечення споживачів питною водою європейського рівня. Поки що централізованою системою водозабезпечення охоплено далеко не все населення Криму, привізною водою абияк забезпечують 33 села, воду навіть у курортних регіонах подають переважно за графіком. А влітку через значний приплив гостей півострова ситуація із забезпеченням водою різко погіршується завжди. Найбільший постійний дефіцит її в Чорноморському, Роздольненському і Ленінському районах, загалом, у всьому східному регіоні та містах Євпаторії, Судаку і Саках.

Схоже, недарма в народі довгоочікувану програму питної води Криму вже прозвали прожектом «Все тече — нічого не міняється», бо нинішні владники ніяк не можуть ні створити нових життєдайних систем, ні підтримувати в належному, бодай справному стані майже повністю фізично й морально зношені мережі ще радянської епохи.

Як товчуть воду у ступі

Болючу тему кепського водопостачання спекотного півострова вже давно «забалакали» на численних наукових конференціях та нарадах. Тим часом навіть у місцях майже суцільного безводдя поступово зійшла нанівець обнадійлива, як здавалося ще декілька років тому, справа порятунку й відродження численних колись у краї старих колодязів і джерел. А справу цю, до слова, щедро спонсорували закордонні інвестори-донори й благодійники. На запитання, як рятувати, де шукати колись рясні на півострові кришталево чисті джерела, коли вже загнали їх у підземні глибини, заасфальтували, забетонували під час особливо руйнівної для природи непродуманої забудови Криму, є відповідь, але немає відповідальних за неї.

Тут, під спекотним сонцем, розуміли істинне значення кожної краплини води, навіть найменший ручай чи джерельце дбайливо і мудро вводили в систему водопостачання і зрошення, даючи воду на благо людей. Не дивно, що навіть вигляд холодного прозорого струменя води серед скель часто викликав у наших предків благоговійний страх перед силами, що створили це диво. Тому так багато джерел у Криму обожествлялося й ставало об’єктами релігійних поклонінь людей різних конфесій. Цілюща вода однаково допомагала всім стражденним. На півострові, де упродовж віків відбувалося мирне змішування східної й західної культур, цілющі джерела були одним з головних символів мирного співіснування різних народів.

Структуру півострова геологи називають «губкоподібною» й багатою на цілющі підземні води, але до кінця ще не вивченою. Інакше не квапилися б так із бурінням артезіанських свердловин. Останній аналіз цієї справи показав, що з 1445 діючих на півострові свердловин майже в третині вода непридатна для пиття через перевищення втричі гранично допустимої концентрації жорсткості й уп’ятеро — мінералізації. А саме це спричиняє зростання захворювань нервової і серцево-судинної систем, шлунку і нирок, на гепатит і дизентерію, виникнення патологій вагітності тощо. Ще й чиновники «допомагають»: за останні п’ять років тут пробурили більше сотні нових свердловин, але ввести в дію змогли заледве половину. Кажуть, роками ніяк не вдається «пробити» в різних кабінетах всі належні дозволи й ліцензії.

Доки узгоджується багатомільярдна програма «Питна вода Криму», нині з Києва виділено два мільйони гривень на ремонт і відновлення водогону Феодосія — Судак. До них кримчани додали ще півмільйона з власного бюджету. Мільйон гривень виділено на реконструкцію водоочисної станції у Старому Криму, це дасть змогу здійснити найнеобхідніші роботи, зменшити енерговитрати. Заплановано встигнути до нового року впоратися і з ремонтом усіх внутріміських мереж Старого Криму. Ще більші кошти скеровано в безводний Керченський регіон і проблемний Ленінський район. Сьогодні розробляють проект водоочисної станції на Фронтовому водосховищі, завдяки якій воду отримають дванадцять сіл Керченського півострова, а також Берегове й Приморське Феодосійського регіону. Це будівництво почнуть наступного року. Попри все це, реально зменшити глобальне кримське безводдя спромоглися лише в єдиному районі — Сакському. Тут удалося нормалізувати ситуацію з водопостачанням у більшості сіл, за що об’єднання «Кримсількомунгосп» й ВАТ «Сакська водна компанія» нагороджені Золотою медаллю й свідоцтвом якості «Вища проба».