А висновок один...

«Металург» (Запоріжжя) — «Шахтар». 1:3. 12 000 глядачів. Голи: Челядинський, 32 — Брандау, 3, Гладкий, 47, 61.

«Кривбас» — «Ворскла». 3:0. 1 800. Сачко, 2, Опря, 29, Лисицький, 34.

«Харків» — «Закарпаття». 0:2. 2 500. Бундаш, 37, 87.

«Металург» (Донецьк) — «Зоря». 1:0. 1 500. Мендоса, 75.

«Динамо» — «Нафтовик-Укрнафта». 0:1. 3 040. Шептицький, 30. Не реалізовано пенальті: Ребров («Динамо», 37, вище воріт).

«Чорноморець» — «Таврія». 2:0. 7 500. Мельо, 5, Васкез, 79.

«Дніпро» — «Арсенал». 1:3. 7 000. Канкава, 30 — Селезньов, 27, 56, Закарлюка, 69.

«Карпати» — «Металіст». 0:2. 17 900. Фомін, 12, Валяєв, 68.

Бомбардири: Гладкий («Шахтар», на знімку) — 10 м’ячів, Косирін («Металург», Д) — 9, Селезньов («Арсенал») — 7.

Цей тур подарував одразу кілька сенсацій. «Закарпаття», котре напередодні залишив тренер Петро Кушлик, заявивши, що в Ужгороді команда нікому не потрібна, виграло в Полтаві у «Ворскли». Причому зробили це досить переконливо.

Особливий підтекст був у львівського поєдинку. Адже «Металіст» Мирона Маркевича в його рідному місті повністю переграв «Карпати», котрим Мирон Богданович віддав велику частку свого життя і привів їх свого часу до найбільших висот у національних змаганнях.

Звичайно, здивував «Дніпро», який зі старту турніру заявив про високу мету. І от дозволив на своєму полі познущатися над собою «Арсеналові», який впав на дно турнірної таблиці. Однак головна несподіванка відбулася в столиці.

Хоч би як це називали — авантюрою, недбалістю, а висновок один: всяке трапляється в футболі, але «Динамо» просто не мало права вдома програвати команді, котра на останньому місці в турнірній таблиці. То кому, скажіть, були потрібні отакі експерименти? Хіба можна чинити так, коли команда відстає від «Шахтаря» на сім (!) очок, і виставляти на гру набір футболістів, а не награний склад, не залишивши в запасі бодай двох-трьох виконавців, котрі могли посилити, або, коли хочете, зламати хід поєдинку?

— Зіграти другим складом — це моє рішення, —пояснив після матчу Йожеф Сабо. — Після зустрічі з «Дніпром» хлопці дуже втомилися. Але я й гадки не мав, що у нас такі слабкі резервісти. Деякі наші гравці просто не розуміють, що футбол — це робота, що будь-якого суперника не можна недооцінювати. Перед поєдинком деякі наші футболісти були надто веселі й голосно сміялися. Я їм зауважив: «Хлопці, цей сміх може закінчитися плачем». Ми програли всю боротьбу, мало створили голевих моментів. Я більше очікував від Лисенка, Нінковича, котрий подавав надії. А Ребров? Не знаю, може йому варто по-іншому подивитися на себе? Чи засмучений я? З одного боку, так, бо ми втратили три очки. Але мали нагоду відпочити футболісти, які гратимуть 2 жовтня зі «Спортингом». Вони повинні дати бій португальцям і виграти. Це я й враховував, коли випускав експериментальний склад. Але повторюю, від нього очікував значно більшого. На жаль, помилився. Тепер робитиму висновки, кому довіряти наступного разу, а кому — ні.

— У липні молодь «Динамо» обіграла «Шахтар» у поєдинку за Суперкубок, а тепер не змогла навіть зіграти внічию з «Нафтовиком». Що сталося?

— Це психологічний момент. Після перемоги над «Шахтарем» вони вирішили, що вже повинні грати в основному складі. Але там теж є футболісти, які хочуть грати. Віддали в оренду Олійника, Дедечка, Морозюка. Я, збираючи склад, не зміг знайти опорного півоборонця. Довелося поставити Мілька. Був ще Гармаш, що зіграв тайм за дубль. Скажу про Ротаня. Розмовляю з Русланом щодня і не пізнаю його. Таке враження, що йому все байдуже. На полі він не «вибухає», йому нецікаво. Сьогодні він програвав всю боротьбу, постійно грав назад, не був агресивний.

Якби до матчу мені сказали, що «Динамо» програє, я не повірив би. Так вийшло, може, це й до кращого. Зараз у мене є 13—14 чоловік, котрим довіряю. Решта, що сидять у запасі, не дуже хочуть грати. Кожний футболіст повинен уміти оцінювати свій стан. У нас, на жаль, ніхто цього не робить. Якщо тренер його не ставить до складу, одразу йдуть образи. Охтирці програли через найгрубішу помилку Родріго. Могли забити, але не вийшло.

Футболісти скаржаться, що не потрапляють до складу. Реброва сьогодні випустив, він у першому таймі шість передач віддав суперникові, плюс пенальті не забив. Це гравець основного складу! Молодому Лисенку сказали грати попереду. А він відходив назад, зробив велику кількість браку. Сподівалися, що Мілько «вистрілить», щось покаже. Цього не сталося. Немає середньої лінії, немає команди. Федорів у грі в Сімферополі мав нормальний вигляд. Сьогодні був ніяким.

Не можу мовчати, коли люди інертні, коли їм нічого не потрібно. Коли вони не переживають за справу! І як їх не проси, нічого не виходить. Певний злам у грі стався з появою Мілевського. Могли зрівняти рахунок, один на один з воротарем виходили Лисенко та Нінкович. Але брак технічної майстерності не дав змоги їм досягти результату.

— Йожефе Йожефовичу, ви справляєте враження найпригніченішої людини у світі. Чи не жалкуєте, що десять днів тому погодилися очолити «Динамо»?

— Не жалкую. Буду дуже жорстко розбиратися з людьми, яким потрібно закінчувати з футболом. Я теж грав, але вчасно пішов. І довірятиму молоді, котра може й хоче грати.

— Чи задоволені ви роботою з молоддю тренерів Геннадія Литовченка і Юрія Калитвинцева?

— Вони молодці. Недарма їх взяли в команду. Гадаю, час все покаже. Хоча не всі надії підтверджуються. От всі кажуть, що Лисенко — це другий Шевченко. Сьогодні я його поставив до складу. І що він показав? Купа помилок, нуль агресії...

А «Шахтар» упевнено і переконливо здобув чергові три очки, зміцнив своє лідерство і відправляється до Лісабона на серйозне побачення з «Бенфікою» в доброму настрої.

Фото ФК «Шахтар».