Сумна пора — очей зачарування

Критична стрілянина опонентів проекту держбюджету-2008, що його парламент цілком слушно узяв до розгляду, гриміла, як салют. Ані автори, ані їхні опоненти не сумнівалися, що його остаточну редакцію затвердять переможці на виборах, тому й ставлення до проекту було відповідне. Скільки не кажи «халва», у роті не посолодшає, тому й стріляли холостими. Апетити обмежують розміри номінального суспільного доходу (ВВП), від якого залежать обсяги доходів держбюджету. З огляду на купівельну спроможність це — 4 тисячі доларів США на душу (безоглядно гроші не друкуватимуть). Щоправда, РНБО вважає, що методологія підрахунку ВВП хибує і тягне за собою похибку до 20 мільярдів гривень потенційних доходів держбюджету. Фантастика чи фантасмагорія? Гаррі Поттер роззявляє рота. Поза тим навіть якщо помилка має місце, салют залишився б салютом. Економічна потуга — не єдиний бар’єр. Криза управління країною — другий. Віктор Ющенко навряд чи підпише держбюджет з дефіцитом, який перевищить 2,5 відсотка — третій. Невизначеність цін на імпортний природний газ — четвертий. Суперечливе податкове законодавство, на вдосконалення якого забракло часу і кваліфікації, — п’ятий... Хіба не задосить для сумнівів у тому, що любов до народу виправдає його очікування?

Звісно, не лукавити уряд не міг. Приміром, відновлені Конституційним судом пільги (на матеріальне і побутове забезпечення окремих категорій населення) профінансують лише частково — «за рахунок і в межах бюджетних асигнувань на утримання цих бюджетних закладів». Або субвенцію на розвиток регіонів, у тім числі депресивних, поклали таку мізерну (150 мільйонів гривень), що не інакше розподілятимуть її по заслугах перед партією і урядом. Або парадокс: приріст фонду оплати праці по країні мало не вдвічі поступається приросту мільярдерів, отакі собі гримаси глобалізму по-українськи. Попри все це проект вартий доопрацювання в парламенті щонайменше з двох причин. Соціальний блок у ньому менш уражений емоціями. Вартість обіцянок інших політсил на цю тему зашкалює за 100 мільярдів гривень, тоді як доходна частина держбюджету, схоже, зросте щонайбільше на 65-70. А ще — затвердження законопроекту припадало на завершення виборчої кампанії, мало того, опозиційні сили сповістили про наявність свого варіанту проекту держбюджету-2008. Схвалений у редакції переможців на виборах, він не ощасливить, зате буде вмотивовано захищений від критики. Бо, голосуючи за політичну силу, народ опосередковано голосуватиме за держбюджет.

Про асинхрони і мікрофони

Любов чи її імітація, а це нині дороге задоволення у прямому і переносному значенні. У вересні урядовці запевняли, що не вбачають економічних причин для зростання цін на продовольчі товари. І цим заперечували свій фундаментальний постулат — буцімто споживання має пряму залежність від рівня економічного зростання. Тільки не у нас. Бо головною причиною серпневого уповільнення зростання ВВП до 5,8 відсотка було саме більш як 10-відсоткове скорочення виробництва у сільському господарстві. Темпи економічного зростання (номінального ВВП), справді, рекордні, але завдяки прискореній інфляції. На полицях магазинів переписували цінники на продукти першої необхідності, а в урядових кабінетах звинувачували у цьому голів облдержадміністрацій. А варто було б спитати з керівників МінАПК, які не захистили внутрішній ринок від стрибка світових цін на сировину і не забезпечили баланс попиту і пропозиції на товарних ринках. Хіба не вони відповідальні за зниження продуктивності праці, яке так невчасно збіглося з наміром уряду підвищити заробітні плати і пенсії? Не спитали, бо і це вже стало справою партії, попри те, що вони вирушали на вибори з програмними нісенітницями. Аналітики, наприклад, дорікали ну дуже серйозній партії за те, що вона обстоює прийняття Земельного кодексу, коли він вже прийнятий. Ну хіба ми не країна-знахідка для Гаррі Поттера!

Деякі асинхрони під мікрофони урядових чільників цього місяця остаточно переконали, що річної інфляції у 7,5 відсотка ми не одержимо. Проблематично одержати 10. Для цього, як мінімум, слід утриматися від бюджетних витрат на підвищення заробітних плат і пенсій в останньому кварталі. Вгамувати реформаторський запал «Укрзалізниці». Утримати від зростання ціни на пальне. Нормалізувати бодай восени фінансування держпрограми з реформування ЖКГ, а не тільки заборонити включати у собівартість послуг видатки на день народження начальника ЖЕКа. Коротко кажучи, вгамувати партійні амбіції.

Про амбіції та інвестиції

У тижневому «Балансі» ми схвально відгукнулися на міжнародні контракти з будівництва нового безпечного конфайтменту (НБК), а також сховища відпрацьованого ядерного палива на майданчику ЧАЕС. Міністр палива та енергетики Юрій Бойко нещодавно повідав про не менш важливий проект. Йдеться про вдосконалення газового балансу країни до 2011 року. Пропонується за чотири роки скоротити імпорт блакитного палива з Середньої Азії до 20 мільярдів кубометрів завдяки підвищенню його видобутку до 30 і використанню 10 мільярдів стисненого газу. Як наслідок, споживання природного газу буде скорочено до 60 мільярдів кубометрів на рік — на 15 мільярдів кубометрів менше нинішнього. За оцінками експертів, амбіції Мінпаливенерго небезпідставні. Якщо залучити щонайменше 7,5 мільярда доларів інвестицій (на будівництво терміналу для перевалювання імпортного стисненого газу, на видобуток блакитного палива у глибинних пластах чорноморського шельфу і Дніпровсько-Донецької западини). Якщо перевести на мазут і вугілля підприємства теплокомуненерго. Якщо нестачу природного газу покриватиме металургійна галузь, заощаджуючи його на конверторній виплавці сталі. Усе це реально, якщо згадати про наші наміри з видобутку природного газу в Єгипті та Лівії або наміри «Shell» та інших іноземних компаній розробляти газові копалини на нашій території, або хоча б безпрецедентні зусилля з консолідації гірничо-металургійних активів «СКМ» у вересні. Одне слово, не фантазії на кшталт того, що зростання світових цін на аграрну продукцію проллється інвестиційним дощем на наші чорноземи. Але потрібна політична стабільність. Оскільки Україна вже давно не така інвестиційно приваблива, як нам це малюють на виборах. До слова, за оцінками Світового банку, економічних свобод ми маємо менше, ніж у Монголії. А через негаразди зі світовими фінансами нас і кредитувати припинили. Може, інвестиційного шарму забракло?

Гаррі Поттер регоче з іншого приводу.