На запитання «Голосу України» відповідає академік Академії медичних наук України, член-кореспондент НАНУ, доктор медичних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки, народний депутат України першого скликання Любомир ПИРІГ.

1. Як оцінюєте політичну ситуацію в Україні?

2. Хто переможе на дочасних парламентських виборах?

3. Чи буде сформовано коаліцію у Верховній Раді шостого скликання?

4. Що очікує Україну, якщо парламент шостого скликання так і не запрацює після виборів?

1. Нинішню політичну ситуацію в державі оцінюю як складну. Хоча переважна більшість партій і блоків, які хочуть зайняти місце у Верховній Раді, вважають, що вона дуже критична і небезпечна, я б так не сказав. Україна переживала ще критичніші ситуації, гадаю, переживе і цю.

Причина того, що сталося, як на мене, полягає у тому, що трійця, яка присягалася у спільній діяльності на Майдані наприкінці 2004 року, розпалася, і при тому розпалася у зв’язку зі зрадою соціалістичної ланки цієї трійці. Зіграли роль амбіції. Розумію, що кожен політик повинен бути амбітним, але амбітність повинна включати і чесність, і принциповість, і непоступливість. А в нас іноді амбіційність бере гору і доходить до складних непорозумінь. І те, що Президент зініціював і реалізував ініціативу з розпуску Верховної Ради, абсолютно себе виправдовує. Адже те, що діялося у стінах парламенту, було немислиме. Якщо порівняти склад і діяльність Верховної Ради п’ятого скликання з першим, у якому я був депутатом, то це, мабуть, навіть далі, ніж небо і земля. На той час незалежно від того, по який бік барикади хто був, можна було домовлятися, дискутувати, взаємно переконувати. А в цьому парламенті — ні. І коли дійшло вже до того, що депутати почали фактично зраджувати своїх виборців, які обирали їх за відповідною партією, з тим, що вони підтримуватимуть певну політичну лінію, то, даруйте. Уже не вникатиму, з яких причин вони переходили з фракції до фракції, щоб набрати необхідні 300 голосів. Тож рішення Президента було справедливим. І, зрештою, в ряді європейських держав також проводяться дочасні парламентські вибори. В Україні це вперше, але що ж — дай Боже, щоб востаннє. Але все може бути також.

2. Як клініцист звик ставитися до прогнозів дуже обережно. Іноді здається, що хворий уже безнадійний, а він усе-таки одужує, виходить із клініки додому і продовжує жити. Тому я так cамо обережно ставлюся і до політичного прогнозу. Звісно, основні сили — це блок «Наша Україна — Народна самооборона», БЮТ, Партія регіонів і, можливо, комуністи і Блок Литвина. Але їм доведеться приставати до відповідної «компанії», тобто до певного блоку. Розстановка політичних сил суттєво не зміниться, але оскільки народ усе-таки визріває і проймається, хай це й банально звучить, національною ідеєю, думаю, перевага, яка була у попередньому скликанні, схилиться на бік опозиції.

3. Коаліцію, на мою думку, все-таки вдасться сформувати. Але вона може спрацьовувати як коаліція тільки в принципових державно важливих питаннях. Можуть бути певні ідейні розходження, але коаліція буде така, яка все-таки працюватиме у напрямку зміцнення держави. Коаліція між «НУ—НС» і Партією регіонів немислима, виходячи з нинішньої ситуації. Але якщо доходитиме до вирішення державно важливих справ, вони можуть голосувати спільно.

4. Вважаю, що парламент врешті-решт почне працювати з багатьох міркувань. Можливо, нарешті люди покинуть особисті амбіції. І навіть якщо депутати будуть зацікавлені у збагаченні, що сьогодні відіграє далеко не другорядну роль у політичній кар’єрі, то вони повинні прагнути, щоб Верховна Рада шостого скликання запрацювала. Якщо буде оскарження результатів виборів і буде об’єктивна причина такого оскарження, то і це питання доведеться вирішити, щоб бути переконаними: вибори відбулися справді на законних засадах.