На запитання «Голосу України» відповідає колишній голова Верховного Суду України Віталій Бойко.

1. Як ви оцінюєте нинішню політичну ситуацію в Україні?

2. Хто, на ваш погляд, переможе на дострокових парламентських виборах?

3. Чи буде сформовано коаліцію у Верховній Раді шостого скликання?

4. Що очікує Україну, якщо парламент шостого скликання так і не запрацює?

1. Очевидним є те, що все суспільство втягнуте у змагання політичних сил за владу та повноваження. Внаслідок цього фактично не діє законодавчий орган, а отже, не ухвалюються законопроекти у тих сферах, де правовідносини регулюються виключно законами. Це, зокрема, стосується економічних правовідносин, зупинилася на півдорозі конституційна та судова реформа. Що стосується судової системи, яка мені ближча, то вона взагалі опинилася на краю прірви. Адже якщо врахувати, що згідно з Конституцією безстроково суддів може обирати лише законодавчий орган, то нині склалася ситуація, що судді, у яких закінчився термін повноважень, не можуть далі виконувати свої обов’язки. Це надзвичайно тривожна ситуація з точки зору нормального функціонування судової гілки влади. Я вже не кажу про те, що недієздатність парламенту не дає змоги ліквідувати прогалини у законодавстві, які стосуються діяльності судових та правоохоронних органів. Я хотів би запитати, доки діяльність правоохоронних органів України регулюватиметься кримінально-процесуальним законодавством, прийнятим ще за радянських часів?

Хоча, з моєї точки зору, державна влада є єдиною і безперервною, а тому я не вважаю нормальним явищем, що якась гілка влади припиняє свою діяльність. Уявімо собі, що припинить діяльність судова гілка влади. До чого це призведе? До колапсу в суспільстві. Водночас маємо ситуацію, що законодавча гілка влади практично не діє, бо рішення, ухвалені Верховною Радою, не набувають чинності у передбаченому Конституцією порядку. Візьмімо, для прикладу, розробку та ухвалення держбюджету на наступний рік. Мені здається, що замість напрацювання реалістичного фінансового документа політичні сили змагаються у тому, хто більше та краще пообіцяє виборцям.

2. Оцінюючи результати попередніх парламентських виборів, я не бачу передумов для суттєвої зміни розстановки політичних сил у парламенті. Вважаю: провідною політичною силою в Україні й надалі залишатиметься Партія регіонів. А тим паче, коли взяти до уваги певні кроки коаліції з наведення порядку в державі. Ми ж цього не можемо відкинути, хоча, безумовно, певні недоліки є, і на них справедливо вказує глава держави.

Окрім того, останнім часом стало помітно, як розкручується Блок Литвина. Якщо ця політична сила пройде до парламенту, то це буде тільки на користь Україні, бо таким чином збільшаться шанси на формування широкої коаліції. Взагалі, мені здається, що нашим політичним лідерам давно час одуматися, бо наша історія знає чимало прикладів, коли вожді, борючись за владу, не помічали зовнішньої загрози, а розплачувався за ці їхні помилки та зайву амбіційність український народ. Тож я порадив би їм менше думати про власні амбіції та менше сперечатися, хто очолить уряд, а хто опозицію. Вони мають вміти домовлятися і вирішувати всі питання так, щоб це було на користь українського народу. Якщо політичні сили до цього дійдуть, то й нам, рядовим виборцям і громадянам, буде легше жити.

Найголовніше, що вибраний нами напрям руху надзвичайно правильний з точки зору зміцнення демократії, утвердження правової держави, де закон справді був би один для всіх. Бо, з одного боку, нещодавно ми всі бачили, як працював Конституційний Суд, а з другого — знаємо чимало прикладів, коли суди своїми рішеннями впливають на політичне життя в країні. На мою думку, це неприпустимо. А чому це діється? Тому, що маємо недосконале законодавство. Зокрема, маємо геть поганий механізм відповідальності суддів за неправомірні дії, і його давно потрібно було б переглянути.

На жаль, судова реформа зупинилася на півдорозі. Переконаний, це питання потребує якнайшвидшого розгляду, бо сьогодні саме суди стають арбітрами у всіх суперечках та конфліктах, які виникають у суспільстві. Наприклад, якщо раніше сперечалися, чи можуть бути оскаржені укази Президента про призначення чи звільнення осіб, то зараз цю суперечку знято і ніхто не заперечує, що всі громадяни мають право на судовий захист своїх прав. Але при цьому суд має діяти виключно на основі закону, виключно справедливо та виключно з урахуванням міжнародного права, яке є складовою частиною вітчизняного законодавства. Кожен громадянин має знати, що його права будуть захищені незалежним, неупередженим судом.

3. Свого часу було створено прецедент, що за умови складення 150 народними депутатами своїх повноважень законодавчий орган припиняє діяльність. З моєї точки зору, це дуже негативний прецедент. Бо хоч роз’яснення Конституційного Суду ухвалювалося в часи, коли в Україні діяла мажоритарна виборча система і не було можливості для заміни одного депутата іншим, не виключено, що цим прецедентом може скористатися політична сила, яка не набере в парламенті більшості голосів. Очевидно, що це питання потребує врегулювання на законодавчому рівні, бо не може політична сила, яка опинилася в меншості, автоматично анулювати вибори. Такий підхід зашкодить країні та суспільству, але, враховуючи ментальність наших політиків та рівень їх правосвідомості, я такого розвитку подій не виключаю.

4. Якщо й справді станеться так, що парламент шостого скликання не запрацює, то, очевидно, відбудуться ще одні позачергові парламентські вибори, і тоді суспільство дасть належну оцінку тим політичним силам, які не здатні домовлятися та які не схильні до компромісу. Вважаю, що таким політичним силам взагалі варто було б піти з політичного життя та, можливо, це якось потрібно було б унормувати. Важко сказати, яким чином це можна зробити, але ми знаємо, що в деяких країнах було ухвалено закони, які передбачали, що ті, хто, наприклад, працював в апараті комуністичної системи, не мають права займати державні посади. Можливо, й нам варто застосувати подібний механізм до політиків, дії яких спрямовані на шкоду суспільства. У будь-якому разі потрібно знайти механізм, який би не дозволяв меншості ставити питання про дострокові вибори, бо інакше ми втягнемося у безкінечний виборчий процес. Але якщо політики не домовляться, то, гадаю, народ прозріє і дасть усім їм належну оцінку.