* ЧАЕС, французький концерн «Новарка» і американський «Холтек Інтернешнл» уклали контракти на будівництво нового безпечного конфайтменту (НБК), а також сховища відпрацьованого ядерного палива-2 (СВЯП-2) на майданчику ЧАЕС — про екологічно чисті проекти з підтекстом.

* Уряд не планує підвищувати тарифи на житлово-комунальні послуги і пасажирські перевезення — про деструктивну практику подвійного сурдоперекладу.

* Верховна Рада узяла до розгляду проект держбюджету-2008 — про те, що зростання держборгу не погіршить зобов’язань України.

Тиждень розпочався з міжнародних угод, які важко дискредитувати, тож багатьом кортіло на їхньому тлі «засвітитися». Цифри з багатьма нулями справляли гіпнотичний ефект, щоб не лякати людей незрозумілим словом «конфайтмент» його заховали у не менш дивну абревіатуру «НБК». Від назви саркофаг-2, схоже, відмовилися через те, що перший саркофаг над четвертим реактором ЧАЕС передчасно себе не виправдав. Будь-які чисті, а ці проекти й поготів, — з підтекстом. По-перше, країну запевнили, що термін експлуатації нового саркофага становитиме щонайменше 100 років, але не менш палко запевняли, що саркофаг-1 простоїть 50 років, та ба! Тепер зрозуміло: від того, як швидко його розвантажимо від ядерного палива, залежатиме і безпека, і здоров’я людей в Україні та за її межами. Гендиректор ЧАЕС Ігор Грамоткін пообіцяв, що старий саркофаг повністю демонтують за 15 років, за час консервації станції. По-друге, контракти вже підписано, а про ліцензування новоспоруди та її адаптацію до наших умов — ані пари з вуст. Нагадаю, саме через це ми розірвали контракт з проектування і будівництва нового СВЯП з іншою французькою компанією. По-третє, спорудити НБК за п’ять років можна за умови безперебійного фінансування проекту (репутація донорів проекту і кваліфікація будівельників незаперечна), тож найслабша ланка — кошти українського бюджету. Хіба не через пень-колоду ми фінансуємо державні цільові програми? І найголовніше. Попри колосальний потенціал очікувань позитивного результату від реалізації цих проектів, їх не здійснити за політичної нестабільності, конфлікту гілок влади. В цьому переконує деструктивний опір різних політсил різним інвестиційним проектам (наприклад, будівництву найбільшого в країні контейнерного терміналу в акваторії Південного порту на Одещині, який дасть змогу конкурувати з Румунією за транзитні вантажі). Інакше кажучи, підтексти не менш важливі, ніж самі контракти і домовленості.

Це пояснює вербальну нестриманість урядовців, але не виправдовує свого роду практику подвійного сурдоперекладу, яка не згортає, а роздмухує інфляційні очікування. Поясню. У вівторок начальник Главку «Укрзалізниці» констатує, що через збитки його відомства улітку на пасажирських перевезеннях слід піднімати ціни за проїзд, а в середу міністр транспорту та зв’язку Микола Рудьковський заперечує: їх не підвищать, доки не поліпшать якості послуг. З першого випливає, що ми маємо дивовижний вид транспорту, який примудряється нарощувати збитки навіть у пікові періоди пасажирського руху. З другого — що ціни за квитки не відповідають якості обслуговування пасажирів. Пасажирські перевезення справді збиткові, а пристойний комфорт у «СВ» мав би передбачати щось більше, ніж демонтаж верхньої полиці. Ефект подвійного сурдоперекладу виникає одразу після того, як Перший віце-прем’єр-міністр Микола Азаров шпетить безвідповідальних чиновників за невміння тримати язика. За його словами, уряд не чіпатиме ані тарифи пасажирських перевезень, ані тарифи на житлово-комунальні послуги. Про потребу підвищувати останні на 7 відсотків заявляв міністр ЖКГ Олександр Попов. Експерти одразу ж висвітлили підтекст: це прискорить інфляцію щонайменше на 1 відсоток, спричинивши сплеск цін на інші послуги. Зрештою, якщо тарифи не відповідають собівартості послуг, то про їх утримання як про дурницю говоритимуть тільки до виборів. Після них це вже стане життєвою потребою. І підвищуватиме їх не уряд, а місцева влада.

До слова, загальнодержавна програма реформування ЖКГ на 2004—2010 роки з урядовими корективами існує тільки на папері, парламент іще не затвердив її. З трьох причин: через політичну кризу, невизначеність цін на газ і нереалістичність багатьох планів, які спираються на кошти держбюджету. Хіба хто не помітив, як серед тижня Перший віце-прем’єр Микола Азаров запитував глав облдержадміністрацій, чому не освоєно кошти для ремонтів котелень і теплових мереж! (Чи, бува, не тому, що вони дісталися обраним територіям?!)

Під час представлення проекту держбюджету-2008 тільки глухий не почув про зростання зарплат, пенсій, соціальних допомог тощо. Та будьмо щирі. За умов, коли на місцях до обіду виконують розпорядження Президента країни, а після обіду — Прем’єр-міністра, на високі темпи економічного зростання, а відтак і високі доходи наступного року годі сподіватися. І якщо проект збалансований, на чому наполягає уряд, то цілком слушно парламент узяв його до розгляду. Бо вже почала лякати та кількість соціальних ініціатив, які висуваються для фінансування. Бо дефіцит у 18,9 мільярда гривень (2,3 відсотка від рівня ВВП) і без того обіцяє нелегке майбутнє. Бо принципові підтексти головного фінансового документа цілком очевидно не потребують сурдоперекладу. Наприклад, співвідношення зростаючого граничного розміру державного боргу і суспільних доходів за рік, за словами Першого віце-прем’єра Миколи Азарова, сягне 13,4 відсотка, а за оцінками експертів — і того менше, що добре для країни з перехідною економікою. А потім — проект держбюджету-2008 відкритий для вдосконалення. Передусім у царині децентралізації грошових потоків. Деякі балансові постулати, як, приміром, перерахування левової частки штрафів за забруднення навколишнього середовища у Київ, здатні похитнути віру у безхмарне завтра.

Людмила ШАПОВАЛОВА.