21 вересня 1991 року волелюбний дух вірмен утілив у життя свою одвічну ідею вільного, незалежного життя на теренах Вірменії. Минулі 16 років країнна закладала фундамент майбутнього.

Долаючи в ім’я зміцнення своєї державності численні випробування, перетворюючи неможливе у дійсність, із одностайною рішимістю народ долатиме шлях свого самоствердження, зостаючись вірним заповітові, висловленому великим Туманяном: «Наше мрія — завжди до світла».

Історичні та культурні зв’язки, що упродовж віків існували між вірменським і українським народами, вписані золотими літерами на сторінках нашої дружби і братерства.

Доля поєднала наші країни і народи — життям, культурою, здружила і збратала їх навіть кров’ю.

Із давніх-прадавніх віків...

Вірменії випадали нелегкі часи. Гнані чужоземними завойовниками, її сини знаходили притулок в Україні, де була можливість плідно працювати, талановито творити, де був прихисток для вірменського письменства. Тут до вірменського народу ставилися по-братньому і підтримували з ним справжню дружбу. Живучи на цій землі, вірмени, віддаючи їй належне, мають її за другу батьківщину.

Ще біля витоків свого існування, на самобутніх сторінках своєї історії український і вірменський народи підтримували взаємодружні стосунки, демонструючи численні факти підтримки.

Уже в XІ столітті на території Київської Русі існували вірменські громади, які згодом перетворилися на більші або менші компактні поселення вірмен і досягли помітного розвитку в XVІ-XVІІ століттях. Це засвідчують, зокрема, численні пам’ятки архітектури та старовинні рукописи, що дійшли до нас із глибини віків. З такими містами України, як Львів, Кам’янець-Подільський, Кути, Броди, Луцьк, пов’язане життя багатьох поколінь вірмен, для яких Україна стала батьківщиною. Ці давні й добрі традиції, що сягають у житті вірмен і українців глибокої давнини, продовжуються і сьогодні. Завдяки талановитим українознавцям і вірменознавцям розвиваються літературні зв’язки, особливо галузь перекладу з оригіналу, проходять дні літератури й культури, виходять друком газети: «Арагац» у Києві і «Дніпро» — в Єревані.

Заснування газети «Арагац» — додатку до газети Верховної Ради «Голос України» — було приурочене до 200-ліття вірменської преси. Перший номер вийшов 21 вересня 1994 р. вірменською і українською мовами і був присвячений 3-й річниці Дня незалежності Республіки Вірменія.

Одним із першочергових завдань газети є згуртування вірменської громади в Україні. З огляду на це ми ставимо за мету збереження традицій нашого народу. Основою життя діаспори є збереження національних засад нашого життя.

Сьогодні вірмено-українські взаємини, окрім культурних, економічних, мають і міжнародне значення. Тому такої великої ваги набуває факт видання вірменської газети в Україні.

Женя ЦЕРУНЯН, головний редактор газети «Арагац».