Площі під корінцями на Чернігівщині скоротилися на третину

Минулого виробничого сезону збитки цукровиробників Чернігівщини сягнули 54 мільйонів гривень. Причина цього — перевиробництво цукру в Україні. За внутрішньої споживчої потреби у 2,025 мільйона тонн торік заводи виробили його близько 2,6 мільйона тонн. Це призвело до падіння оптових цін до 2200 — 2500 гривень за тонну. Ще тільки починається переробка цукросировини, а на складах зберігається 1080 тисяч тонн нереалізованого цукру...

Зрозуміло, ці реалії не додають оптимізму працівникам галузі. Очікується, що в Чернігівській області зберуть 514 тисяч тонн солодких коренів. З них вийде приблизно 60 тисяч тонн цукру. Але чи відшкодує отримана солодка продукція вкладені в її виробництво кошти?

— Ми зазнали великих затрат, щоб виростити на 60 гектарах по 353 центнери буряків на круг, — каже директор державного підприємства «Дослідне господарство «Іванівка» Борзнянського району Анатолій Столярук. — У попередні роки купили три комбайни для збирання солодких коренів, цього літа чотири рази вносили гербіциди. А що тепер маємо? Що вклали в поле, те й отримаємо. Виходить, працювали лише задля самої роботи. Якщо в нашій державі нічого не зміниться, я цукрові буряки більше не сіятиму.

Загалом, у багатьох сільгосппідприємствах ще раніше значно скоротили площі під солодкими коренями. Вони на 35 відсотків стали менші, ніж торік. Чимало керівників взагалі відмовилися від вирощування цієї культури.

У складну ситуацію потрапили й переробники. Ще донедавна на Чернігівщині працювало п’ять цукрозаводів. Нині приймають сировину лише три з них.

— Нас звинувачують у тому, що ми наживаємося на сільгоспвиробниках, — зазначає голова правління ЗАТ «Линовицький цукрокомбінат» Сергій Прозор. — Але ж це не так. Усі матеріали подорожчали вдвічі. Газ — так само. На моє переконання, треба негайно піднімати ціну на цукор. Інакше галузь загине.

— Кожен рік такі збитки не можна витримати, — додає голова правління ВАТ «Парафіївський цукровий завод» Валентина Сенчик.

Наявне державне регулювання цін на цукор призвело до перекосу. Цього року чернігівські заводи, сільгоспвиробники продавали свою продукцію фактично по 2200 — 2400 гривень за тонну, а торговельники — за 3200 — 3400. Тобто у крутому виграші залишилася лише торгівля. Вона має нині тисячу гривень навару на тонні.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 7 березня 2007 року № 404 «Про державне регулювання виробництва і реалізації цукру та цукрових буряків» затверджено мінімальні ціни: 170 гривень за тонну сировини і 2500 гривень за тонну цукру.

— Якщо цукрові заводи закуповуватимуть солодкі корені за ціною 170 гривень, — зауважує генеральний директор асоціації «Чернігівцукор» Микола Шкурко, — то собівартість тонни цукру, виробленої на Чернігівщині, становитиме 3120 гривень. Лише реалізуючи його за такою ціною, цукрозаводи спрацюють без збитку.

Днями в Чернігові зустрілися керівники бурякосіючих господарств, цукрозаводів. Вони прийняли звернення до Прем’єр-міністра Віктора Януковича, висловили свої пропозиції стосовно подальшого розвитку цукровиробництва в Україні.

На жаль, як прогнозують сільгоспвиробники, найближчим часом очікується, швидше за все, «житня» ситуація. Через мізерні ціни стало невигідно вирощувати жито, а тепер, коли його немає, вартість на цей зерновий ресурс зросла вп’ятеро. А бурякову галузь зі складною технікою, цукрозаводами підняти після чергового «кидка» значно важче. Запустити переробні підприємства після річних-дворічних канікул буде проблематично або й неможливо. Тож споживачу доведеться незабаром платити за недолугі аграрні експерименти на порядок вище, ніж нині.

Сергій ПАВЛЕНКО.

На знімку: ще торік на Новобиківському цукрозаводі в ці дні повним ходом йшла переробка солодких коренів... А нині підприємство завмерло в очікуванні «кращої погоди».

Фото автора.