До Києва приїхали мої приятелі: два фахівці-славісти з Угорщини та Іспанії, французька журналістка, банківський працівник з Британії і співробітниця музею з Німеччини. Всі п’ятеро — пристрасні шанувальники Булгакова, то куди ж ще їхати? А помаранчева революція спонукала до знайомства з українцями, спроможними її здійснити...
Зрозуміло, що передовсім повела гостей на Андріївський узвіз. Не переказуватиму захоплених вражень, а відеокамери працювали без упину. Допоки на німкеню Бригіту не наїхав автомобіль. Замість вибачень чи бодай жалю щодо пригоди молодик за кермом обізвав мою тендітну приятельку коровою. Засмучена жінка дивувалася: невже київські водії не бояться покарання? Адже у Німеччині за таке порушення на один рік позбавляють водійських прав. А я досі шкодую, що не встигла записати номер тієї машини...
Зачарування Києвом щезло. Натомість побачили розбиту машинами оригінальну
«пузату» бруківку, урни, так переповнені сміттям, що воно повивалювалося на тротуари, й ніхто його не збирався прибирати. Мені ж довелося пояснювати, чому пішохідною вулицею, наче Хрещатиком гасають авто, часто навіть не збавляючи швидкості. Та ще й усупереч заборонним знакам, яких тут не бракує. Утім, ці намагання були марні, бо що під «цеглину» можуть безборонно їхати десятки авто, — мої гості не змогли збагнути...Пам’ятаю, колись упоперек узвозу стояли стовпчики-перепони, яких нині немає. З’ясувалося, їх прибрали на вимогу управління державної охорони: узвіз залишається у резерві, як запасний транзитний проїзд, але лише у разі екстрених випадків. Щойно ця перепона зникла, вулицею почали їздити всі кому й коли заманеться, бо інші заборонні знаки водії ігнорують. Були пропозиція встановити на в’їзді шлагбаум, який піднімати лише для
«швидкої допомоги» чи в разі пожежі, але чомусь її не реалізували.Тоді до цього неподобства вирішили привернути увагу кияни, яким небайдужа доля вулиці-музею. Одного дня вони стали на шляху знахабнілих власників авто. Але перемогли водії... надававши стусанів захисникам узвозу.
А що київське ДАІ? Чому воно не застосовує владу проти порушників правил дорожнього руху? Попросила співробітника відділення організації профілактичної роботи управління Державтоінспекції Києва майора Олександра Ковалевського пояснити, чому пішохідною вулицею всупереч заборонним знакам мчать автомобілі?
— Передовсім тому, що Адміністративний кодекс України не відповідає сучасним вимогам: штраф за таке порушення становить від 3 грн. 40 коп. до 8 грн. 50 коп. Та й інспектор ДАІ має право лише скласти протокол про порушення і передати до суду. Щоправда, порушники туди не поспішають, за що їх, утім, ніхто не карає. Тож доводиться покладатися лише на свідомість водіїв. А також на громадянську позицію киян, яких ми просимо повідомляти номери автомобілів, котрі порушують правила, за телефоном довіри: 483 70 64.
А що місцева влада? Чому вона допускає таке неподобство? Голова райдержадміністрації Подільського району Євген Романенко розповідає, що адміністрація кілька разів встановлювала стопчики-перепони, навіть металеві ланцюги, але їх щоразу хтось забирав.
«Змушений зізнатися, що, як ми не стараємося, але зберегти Андріївський узвіз у первозданному стані не в змозі: машини руйнують бруківку, заважають перехожим, водії порушують правила, й боротися з ними важко. Така культура у киян...»Влада безсила чи самовдоволених і безкарних жлобів у столиці надто багато? Так багато, що їх не здолати?
Фото Олександра КЛИМЕНКА.
