Під час дня поля в селі Велика Бурімка Чорнобаївського району Черкаської області, який був присвячений останнім досягненням світової селекції та питанням енергозберігаючих технологій у агровиробництві, особливе місце було відведено картоплі. Принаймні так мені здалося. Багато хто з вітчизняних учасників — сюди з’їхалися близько 200 сільгоспвиробників з різних регіонів України, а також із СНД, країн Східної і Західної Європи, Америки — роздивлялися високоврожайні сорти.

Голландська бульба експонувалася просто біля входу до будинку культури у пластмасових ящиках та неподалік у полі. Червоні Роко і Кондор, білі Космос і Провенто, жовта з червоними вічками Пікассо та «чіпсовий» сорт Сатурна. Екскурс у картопляний світ проводив Ян Деккер (на знімку), директор з експорту компанії «Агріко», яка в Україні працює вже 25 років. «Компанія, — пояснив він, — великий кооператив, до якого входять 1300 фермерів у Нідерландах. Спеціалізуємося винятково на картоплі. Річний обсяг бульби, яка вирощується кооперативом, — 800 тисяч тонн. Половина — насіннєва, решта — столова або яка вирощується на переробку. Ми експортуємо картоплю у вісімдесят країн світу. В асортименті компанії сьогодні понад сто двадцять комерційних сортів, шістнадцять з них внесено до Державного реєстру України».

«Може, й собі перейти на бараболю, — перемовлялися поміж собою керівники господарств, які звикли сіяти пшеницю, соняшник та кукурудзу, — шкода, спеціальна техніка для неї недешева, а то б...».

Утім, такі невеселі роздуми не заважали окремим керівникам сільгосппідприємств прихопити декілька картоплин. Іноземцям, напевно, дещо дивно було спостерігати, як чоловіки у ділових костюмах та при краватках зносили до багажників своїх розкішних джипів «пару-трійку картоплин для розплоду на власних городах». Довелося стати свідком, як Володимир Плахотник, головний агроном Чорнобаївської філії підприємства «Агроспецпроект», на ланах якої розмножують голландську бульбу, вмовляв солідного чоловіка не вибирати бараболю з розкопаних корчів, доки поле не відвідають усі учасники конференції. Бо напіввибрані кущі не зможуть засвідчити справді високої урожайності картоплі. На що дядько резонно відповідав: «Та я лишень по одній картоплині візьму з кожного корча». Отак, подумалося, й житимемо у злиднях, доки не зрозуміємо: не твоє — не бери. Не садив — не вибирай. Бо завтра хтось «розумніший» вибере посаджене тобою. Хоча чому у злиднях? Чимало керівників господарств з’їхалися на день поля на шикарних авто — «плодах» нашого збиткового сільгоспвиробництва.

Але повернімося до картоплі. Мені здалося дивним, що на одному з полів кущі важко було розгледіти в бур’янах. Усюди картопля як картопля, а ця зовсім заросла і врожай якийсь не рясний. «Так це ж рання — Імпала, — просвітив Володимир Плахотник. — Так багато бур’яну, бо вона вже давно завершила вегетацію. А не дуже рясна, тому що ранні сорти дають нижчий врожай. Усю картоплю садять в один термін, рання визріває швидше. Що більш рання будь-яка культура — чи картопля, чи кукурудза, — то менший час вона росте, менше часу в неї на фотосинтез і на відкладення поживних речовин. Відповідно — й менша врожайність. Але ранню картоплю, звісно, продають дорожче. А Імпала чим цікава? ЇЇ можна двічі на рік садити. Тобто посадив навесні, викопав і цей само врожай можна використати для літніх посадок. І навіть в умовах Черкащини можна копати бульбу двічі на рік». Щоправда, дегустація, приміром, вареної у лушпинні картоплі не проводилася, тож щодо смаку гарних на вигляд бульб нічого сказати.

Чорнобаївська філія «Агроспецпроекту» закуповує насіння супереліти в Голландії для розмноження вже третій рік. Потім реалізують еліту агропідприємствам, хоча не відмовляють і населенню. Справа, кажуть, перспективна. Торік залежно від сорту була урожайність від 350 до 500 центнерів з гектара, насіннєву картоплю продавали по 4 гривні за кілограм.

Звісно, день поля однією бараболею не обмежився. На тутешніх ланах вирощують пшеницю, кукурудзу, соняшник з насіння високих репродукцій. Тому точилися дискусії навколо ефективності мінімальної та нульової обробки грунту. А багатьох цікавило питання, чи так важливе осіннє внесення гербіцидів під озиму пшеницю, що сіється після ріпаку? Виявляється, надзвичайно важливе. Адже такі, як нинішнього року, погодні умови призвели в окремих господарствах, що вирощували ріпак, до значних збитків. Деінде на гектарі залишилося в землі по півтори-дві тонни цієї культури. Він зараз не проростає, бо не було опадів. Коли пройде посів озимих, зійде велика частина цієї падалиці. Тож варто використати гербіциди тепер. Неправильно думати: «Зроблю це навесні». Нині практично кожен день — гарна днина. Це означає, що з ранку до вечора, якщо не йде дощ, обприскувач може працювати в полі. Весною таких днів просто не буває. Або дуже холодно, або дуже вітряно: обприскувати за таких умов майже неможливо.

Фото автора.