Борони Боже, В’ячеслав Шапошнік не такий уже правовий невіглас, щоб прямо і відкрито закликати людей на барикади. Тож закликав опосередковано під час прес-конференції, яку 29 серпня провів в агентстві УНІАН. Голова облради «скромно» відзвітував перед журналістами: мовляв, Сумщина перебуває на межі громадських заворушень. З якої радості? На його переконання, місцеві громади області можуть вдатися до масових акцій протесту в разі, якщо в проекті держбюджету на 2008 рік не буде передбачено норму про відрахування місцевим бюджетам 25 відсотків рентних платежів за видобуті на території області нафту, газ і газовий конденсат. Після цього обласний керманич вдався до ще гучніших «страшилок»: «Я вважаю за свій обов’язок зберегти (ні більше, ні менше. — Авт.) в області спокій і не допустити масових заворушень. Ця зустріч із ЗМІ для наших мешканців практично остання можливість переконати Кабінет Міністрів дослухатися до пропозицій області і не доводити Сумщину до крайніх заходів».

А тепер спробуємо з’ясувати, звідки у пана голови стільки «миротворчого» екстремізму і чому раптом він так перейнявся революційними ідеями, і з якої такої нагоди, немов смолоскип, запалився «ніжною батьківською любов’ю» до бідних сумчан?

Те, що урядові можновладці разом з наближеними до них олігархами майже десять років (з часу позбавлення Охтирського нафтогазодобувного управління статусу юридичної особи. — Авт.) дерибанять підземні багатства Сумщини (на території області видобувається половина української нафти і майже стільки само газу) по-чорному, тобто «за спасибі», — це правда. Видобуток чорного золота і блакитного палива на території регіону щорічно приносить державному бюджету лише одних податків і зборів більш як 1,5 мільярда гривень. А ось сумчанам, як зазначалося вище, і справді перепадає скручена дуля. Водночас на Сумщині найгірший в Україні показник народжуваності, за рівнем смертності область також у трійці найгірших, а в районах нафтовидобування жахлива ситуація з онкологією, забрудненням грунтів, води тощо.

При цьому обласний бюджет розвитку, левова частка якого йде на проїдання, становить лише 1,8 мільярда гривень, тоді як до держбюджету Сумщина перераховує майже вдвічі більше — понад 3 мільярди гривень. Так область за рахунок життя, здоров’я і соціально-економічного благополуччя сумчан забезпечує державі мільярдні прибутки, фактично нічого не одержуючи взамін. Правда й те, що кілька попередніх спроб облради знайти порозуміння в цьому питанні з Мінфіном і урядом упродовж останнього року не привели до жодних позитивних зрушень у цьому питанні. На переконання Шапошніка, вихід із ситуації — у закріпленні в законі «Про Державний бюджет України на 2008 рік» норм відрахування до місцевих бюджетів області 25 відсотків ренти за видобуті в області нафту, газ і газовий конденсат. Пропозиція — логічна, проблема — актуальна, тим паче що відповідна норма була раніше у Кодексі України про надра. Була і раптом зникла. Тож усі 100 відсотків коштів «пливуть» до столиці.

І все-таки слова пана Шапошніка про його гаряче піклування можна було б сприйняти за чисту монету, якби не кілька якби...

Якби голова облради через журналістів не почав залякувати суспільство «десятками і сотнями звернень людей, готових захищати свої інтереси всіма дозволеними засобами» напередодні виборів. Якби пан Шапошнік з огляду, що обурливі звернення громадян уже давно йдуть пачками, не розкачувався півтора року, а вдарив на сполох ще в середині 2006-го, на підготовчому етапі формування держбюджету на 2007 рік, коли урядові віжки були у представника помаранчевих? Якби лякав масовими заворушеннями не тільки нинішню, а й тодішню владу?

Виникає закономірне запитання: чому обласний чільник не грюкнув по столу кулаком, скажімо, після свого приходу до влади? Не знав докладно ситуації? А можливо, не з руки йому було тривожити своїх партлідерів, які саме з головою поринули у розподіл владного пирога. А коли партійні аксакали правдоборця В’ячеслава Шапошніка зрозуміли, що владний пиріг остаточно вислизнув з їхніх рук, то, схоже, вирішили проблему «ренти» притримати до часу і жбурнути її межи очі своїм політичним опонентам під час передвиборної кампанії на дочасних виборах до Верховної Ради. А щоб ляпас вийшов якомога гучнішим і смачнішим, либонь, наказали своєму підлеглому настрахати суспільство удаваними заворушеннями у слушному місці. Не де-небудь, а обов’язково тільки перед представниками центральних засобів інформації. Адже давно відомо: що більший камінь, то ширші від нього кола на воді. Тим паче що в області цій «страшилці» мало хто повірить, а тому бажаних політичних дивідендів на ній не заробиш... Інша річ, коли удаваний грім вдарить зі столиці. Тоді, можливо, й удасться нашкребти кілька додаткових дивідендів. Недарма у народі кажуть: на безриб’ї і рак риба. Ось тому голова Сумської облради, а за сумісництвом ще й голова обласного виборчого штабу однієї з політичних сил й запустив передвиборну страшилку. Раптом спрацює...

Сумська область.