Склалося так, що нинішня Чернівецька область свого часу опинилася на перехресті імперських інтересів. Частина її тривалий час належала Австрії, а потім близько чверті століття, щоправда, з перервами, була анексована Румунією. Інша частина була російською. У Заставнівському районі є села, які маленькі потічки розділяли на дві імперії. Подеколи брат, рекрутований до австрійського війська, воював проти брата у російській уніформі. Саме через свою історію Буковина не є політично однорідною.

Благодатний грунт

Тому політики, котрі щораз виходять «полювати на виборця», в одному районі можуть мати тотальну підтримку, а в другому — натрапляти на загальний спротив. Крайні праві, праві і центристи завжди могли розраховувати на гірські Путильський, Вижницький і Сторожинецький райони, а також на так звані національно свідомі Заставнівський та Кіцманський. Хотинчани, куди більшовики ще за Леніна возили «Іскру» і де під час Другої світової діяло комсомольське підпілля, є хорошим електоральним полем для лівих. Подібні настрої й у інших бессарабських районах — Кельменецькому та Сокирянському. Дещо відрізняється ситуація у районах, де значний відсоток населення — молдовани чи румуни. Це Новоселицький, Герцаївський та Глибоцький райони. Новосельчани завжди були вотчиною соціалістів через вплив на них колишнього керівника райради, народного депутата двох скликань Михайла Мельничука. На минулих виборах, коли практично всю область було зафарбовано на політичній мапі України помаранчевим і рожевим кольором БЮТ, Герцаївський район, де компактно проживають румуни, був біло-голубим. Зважаючи на євроінтеграційні процеси у сусідній Румунії, цей факт розглядали як феномен. Та нічого дивного тут нема. Історично чи генетично склалося так, що румуни — законослухняні та побожні люди. Вони довіряють своїм лідерам із числа представників самоврядування, а особливо румуномовним священикам, лідером серед яких є отець Михаїл, настоятель Банченського монастиря, де не раз бував Віктор Янукович. На румунів, російськомовних чернівчан та пенсіонерів буковинські регіонали, якими керує народний депутат п’ятого скликання Микола Романюк, сподіваються і зараз. В області активно працює авторитетний серед румунського населення народний депутат Іон Попеску. Він відповідає у Партії регіонів також за закарпатських та одеських румунів, чим пояснюється його прохідне місце у партійному списку.

Впливовим у області є й інший політик — міністр праці та соціального захисту Михайло Папієв, котрий тут розпочинав кар’єру. Він може розраховувати на пенсіонерів та осіб, охоплених соціальними ініціативами уряду. Область для регіоналів нелегка, але шанс збільшити позаминулорічні показники за рахунок розчарованих політикою помаранчевої команди все-таки є.

На мітинги збереш, але бюлетені не повкидаєш

«Наша Україна» у Чернівецькій області — партія адмінресурсу. Голова ОДА Володимир Куліш — обласний лідер партії. Активну діяльність на Буковині проводить Віктор Король, але йому нелегко спілкуватися навіть із симпатиками партії. В. Король втретє зібрався до парламенту, проте за дві попередні каденції не має чим особливо похвалитися — ані в Чернівцях, ані в Києві. Тому єдино резонансним був його виступ на місцевому машзаводі, котрий переживає не найкращі часи через відсутність масштабних замовлень і відплив кваліфікованих рук у Європу. Машзаводівців, якими керує приятель В. Короля і котрі дорожать бодай цією роботою, можна зібрати на колективні мітинги, але бюлетені в урни за них не повкидаєш. Тому лідери «НУ — НС», либонь, не надто покладаються на авторитет народних депутатів із числа місцевих, через що в область раз по раз роблять вояжі В. Кириленко, Ю. Луценко, А. Яценюк. Останній — буковинець, має авторитет серед євроінтегрованої частини земляків, значний відсоток яких нині працює за кордоном. Він легко спілкується з середнім бізнесом і студентством — це «його люди», точніше, електорат Президента.

Рейтинг Віктора Ющенка у Чернівецькій області після розпуску ним Верховної Ради стрімко зріс. Але це — рейтинг Ющенка, який, хоч як це дивно, дуже мляво асоціюють з рейтингом «Нашої України». Виправити ситуацію намагається голова обласного осередку «НУ» В. Куліш, який нині перебуває у відпустці. Він буквально ходить від села до села, вітається з людьми за руку, вивчає їхні проблеми. Тим часом у його команді в стінах ОДА вже йде непримиренна війна між тими, хто хоче вціліти у разі невиконання плану.

Після відвідин Юрієм Луценком кількох гірських районів там значно зріс його рейтинг. У гуцулів перехід від слова до топірця — справа миттєва. Додає у цьому сенсі затяжний вояж нині безробітного генерал-лейтенанта Геннадія Москаля. Виступи Г. Москаля жорсткі, безкомпромісні. Він обіцяє після приходу до влади «НУ — НС» з’ясувати, хто і як «роздерибанив» валовий продукт держави, хто і для чого придумав неповоротку тендерну систему і кому повернули ПДВ. Але навіть такі райдужні погрози не гарантують помаранчевому блоку значного збільшення прихильників на Буковині. Місцеві політологи сумніваються, що вони перекриють 15 відсотків. Помаранчеві могли б добрати симпатиків від соціалістів, але ті віддадуть свої голоси Олегу Тягнибоку і Володимиру Литвину.

Наступати на граблі, доки не докучить

З електорального поля Юлії Тимошенко, яка засіяла його тут всерйоз і надовго, «НУ — НС» навряд чи вдасться зібрати бодай якийсь урожай. Це довів недавній візит Юлії Тимошенко у Чернівецьку область, де навіть у помірковано соціалістичній Новоселиці їй вдалося зібрати майдан. Не кажучи вже про обласний центр, де «на Тимошенко» прийшло більше, ніж «на Кириленка з Луценком», і навіть більше, ніж «на Софію Ротару».

Лідер обласного штабу БЮТ, народний депутат п’ятого скликання Петро Гасюк переконаний, що перевершить позаминулорічні показники. І всерйоз говорить про 45 відсотків. Зрештою, в Чернівецькій області ще не побувала «важка артилерія» на кшталт Віктора Януковича чи Володимира Литвина, а буковинець дається переконувати.

Досить тихо ведуть свою передвиборну кампанію соціалісти. Візит шанованого у народі міністра освіти та науки Станіслава Ніколаєнка пройшов тихо і тематично, переважно в університетських стінах.

Винятково на своїх можуть сподіватися і комуністи. Їхній електорат можна заносити до Червоної книги. Але комуністи сильні непохитністю своїх, хоча й поріділих, лав. Принаймні на їхнього виборця тут ніхто й не замахується.

Штаб В. Литвина у Чернівцях активної діяльності не виявляє. Вірогідно, розрахунок іде на колишніх прихильників і вдалу, на думку іміджмейкерів блоку, рекламу. Такий само розрахунок на своїх непоступливих і категоричних має і «Свобода». Її електорат — розчаровані у Рухах, БЮТі та «НУ» буковинці, а також ті, хто завжди чекав радикального лідера, котрий обіцятиме побудову національної держави.

Щодо тих, хто збираються взагалі не піти на вибори або голосувати проти всіх, то таких, хоч як це дивно, небагато. Якщо, звичайно, вірити опитуванням, які проводять місцеві політологи.

Чернівецька область.