На запитання «Голосу України» відповідає директор соціологічної служби «Український барометр» Віктор НЕБОЖЕНКО.

1. Як ви оцінюєте нинішню політичну ситуацію в Україні?

2. Хто, на ваш погляд, переможе на дострокових парламентських виборах?

3. Чи буде сформована коаліція у Верховній Раді шостого скликання?

4. Що очікує Україну, якщо парламент шостого скликання так і не почне працювати?

1. Нинішня виборча кампанія не змінить співвідношення сил у Верховній Раді. У кожному разі виникне проблема обрання технічного прем’єра, і над ним дуже довго висітиме тінь попереднього парламенту і тінь Мороза. У політології вибори — це не тільки один із засобів розв’язання проблем, а й «випускання пари» політичної активності, коли суспільство перегріте гострими проблемами. Але в нашому випадку це не відбувається. Під час виборчої кампанії практично всі великі парламентські партії жагуче збільшили градус політичної демагогії і популізму. Практично немає жодної сфери життєдіяльності людей, від економічної до соціальної, культурної, політичної, де не були б зроблені пропозиції, що їх, у принципі, неможливо за рік-два реалізувати. Це підвищує очікування населення і потім, відповідно, збільшує зону розчарування в усіх партіях. А самі партії потрапляють в пастку: адже треба якось виконувати обіцянки, а виконувати їх можна тільки за рахунок різких радикальних рішень, що не сподобається нашим західним інвесторам і Заходу, який собі інакше уявляв політичний та економічний розвиток України — не в напрямі соціальних потурань і обіцянок. Тому гадаю, що ситуація буде тільки погіршуватись — і всередині, і зовні.

Стосовно ініціатив різних політичних сил з приводу проведення всеукраїнського референдуму. З політологічної точки зору, референдум — це насамперед консенсус еліт, який оформляється через волю народу. Якщо згадаємо референдум Л. Кучми, то не був консенсус еліт, хоча народ погодився на все, що там було сказано. І не тому, що народ тупий, а тому, що народ завжди недолюблює владу, і якщо йому завтра скажуть скасувати Кабмін, Верховну Раду чи податкову, то він з радістю за це проголосує. Тільки розвинені країни можуть собі дозволити референдуми, і то якщо є така традиція. Ті само Сполучені Штати жодного разу не дозволили собі референдуми, я вже не кажу про Англію. Натомість Франція та Італія легко йдуть на референдуми, знаючи, що це не надто позначиться на загальній ситуації в країні. Але зате випустить пару і покаже демократичність. Тому або нові вибори, пов’язані с місцевими органами влади, або якийсь референдум, але тільки за домовленості трьох провідних політичних сил, хто загалом і визначатиме політику в Україні.

2. На жаль, усі ті само політичні сили і ті само політичні особистості, котрі, врахувавши гостру критику населення, політологів і журналістів, вирішили вразити нас безліччю різних політичних і соціальних ініціатив. Але погано не те, що в них така бурхлива фантазія, а що ці ініціативи неможливо реалізувати, і кожна політична сила це знає дуже добре. Тому переможуть ті само — Партія регіонів, БЮТ і «Наша Україна». І неважливо, який буде доважок — в особі комуністів, соціалістів чи В. Литвина, це вже функціонально не має жодного значення. Єдиною несподіванкою може бути перерозподіл усередині помаранчевого електорату — між Ю. Тимошенко і «Нашою Україною». Але в кожному разі Партія регіонів виходить провідною політичною силою.

3. Буде швидко сформовано керівництво нової Верховної Ради, а щодо коаліції — глибоко сумніваюся. Найімовірніше підуть тим шляхом, що його показали Партія регіонів і БЮТ: технічної коаліції, коли вони проголосували за зміни в Конституцію стосовно потужного Кабміну. Будуть регулярні голосування, що і можна назвати технічною коаліцією. Тобто люди не дають одне одному політичних обіцянок, але водночас погоджують свою політику з конкретних економічних питань.

4. Головне, щоб парламент не надто втручався в економіку. В Італії протягом 15 років лихоманило країну через щорічні перевибори. Але економіка повільно набирала сили, поки політики ділили владу, і виявилося, що не так усе й погано. Якщо якась політична сила не почне процеси реприватизації, скандальні приватизації (а це цілком можливо, бо нинішні соціальні обіцянки можуть бути виконані тільки за рахунок цих двох джерел, адже економіка не витримає жодної із соціальних обіцянок, котрі дали всі великі партії), якщо політики не втручатимуться в економічне життя і звичайне життя людей, то нічого страшного не відбудеться: будуть наступні вибори, і ці вибори теж принесуть певні зміни. Поки не відбудеться перелом на користь якоїсь політичної сили.