Доктор історичних наук, професор Анатолій Чайковський, чиї праці висунуті на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки за 2007 рік, має в доробку значні видання:
«За законом і над законом: із історії адміністративних органів і поліційно-жандармської системи в Україні», «Невідома війна: партизанський рух в Україні в 1941—1944 рр. мовою документів, очима історика», «Безсмертя. Книга пам’яті України в 1941—1945» (розділи «Народне ополчення та винищувальні батальйони», «Нескорені: партизанський рух і підпілля», «Народні месники», «Українці в європейському русі опору»), «Дізнання та досудове слідство: історія і сучасність». Особливо фундаментальною є книжка «Плен. За свои и чужие грехи. Военнопленные и интернированные в Украине (1939—1953)». Тож обговорення цих праць на розширеному засіданні вченої ради Інституту історичної освіти Національного педагогічного університету імені М. Драгоманова стало знаковою подією, як і слід було чекати, не лише для багатьох студентів і викладачів згаданого навчального закладу, котрі залюблені в історію, а й для маститих істориків, юристів, військових. Бо багато хто з учених читав ці монографії й дізнався чимало про те, що досі зберігалося в архівах не тільки нашої країни за сімома замками зі всілякими грифами.Багатьох науковців вражає надзвичайна працездатність номінанта на державну премію, його аналітичний підхід до оцінки і нашого далекого минулого, подій Другої світової війни, і непростого сьогодення. Цьому сприяють, на думку його колег, грунтовна фахова підготовка професора Чайковського (має три вищі освіти — історичну, військову і юридичну), понад тридцятирічний досвід педагогічної та наукової роботи в царині історії. А ще, мабуть, і те, як він сприймає історію як науку, її місце і призначення в суспільстві. Про це Анатолій Степанович, зокрема, так сказав представникам розширеного засідання вченої ради:
«Я не поділяю думку про те, що історія повинна служити тому чи іншому політичному режиму. Тому в моїх працях немає якогось одностороннього, ідеологічного чи політичного підходу. В основі цих праць — насамперед історико-правовий та історично правдивий підхід. Про це, власне, говорять і назви видань».Професор, доктор юридичних наук, член-кореспондент Академії наук державного управління Віктор Білоус добре обізнаний з доробком А. Чайковського. Особливо високо оцінює працю
«Плен. За свои и чужие грехи...»:—
Це досить монументальне видання, яке перевидали і за кордоном. Ми часто кажемо «Римське право», «Магдебурзьке право», посилаючись на те, що надруковано за кордоном. А Чайковському вдалося надзвичайно глибоко розглянути питання законо- й державотворення на українських землях протягом одинадцяти століть. Я певен, що це надзвичайно цікава публікація і для науковців, і для студентів, і для громадян загалом...Голова комісії у справах колишніх партизанів Великої Вітчизняної війни при Верховній Раді України кандидат історичних наук, доктор філософії Василь Коньков на моє запитання:
«Які праці з обговорюваних на цій вченій раді він читав і його особиста думка про їх висунення на здобуття державної премії?» відповів чітко й лаконічно, хоча учаснику Великої Вітчизняної вже за вісімдесят:— Усі книжки Анатолія Степановича — від першої до останньої, які є у нашій бібліотеці, — я читав. Особливо сподобалась
«Плен. За свои и чужие грехи...» У ній він підняв такі пласти історії, які досі були невідомі ні науці, ні людям. Там вражаючі факти про наших полонених, яких утримували в німецьких концтаборах, а також про німецьких полонених, котрі перебували в радянських таборах. У нас, зауважте, були не концентраційні табори і харчували тут значно краще, ніж у фашистських, тому німці майже всі вижили і повернулися на батьківщину. У цій книжці є надзвичайно цікавий епізод про останній бій минулої війни 15 травня 1945 року на території нинішньої Чехії між партизанським загоном, котрий очолював киянин, і фашистським угрупованням, яке не бажало капітулювати. Що стосується другого питання, то наша комісія у справах колишніх партизанів повністю підтримує висунення праць А. Чайковського на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки за 2007 рік.Професори-історики Юрій Шиловцев, Володимир Шевченко, Микола Щербак, Сергій Сидоров, доктор юридичних наук Олександр Мурашин, представники молодшого покоління науковців, обговорюючи твори номінанта, підкреслювали значний внесок автора в історико-правову науку, в розробку основоположних проблем української і зарубіжної історії, їх вагоме теоретичне і практичне значення. Навіть у специфічній, здавалося б, праці про дізнання та досудове слідство, зауважив один з промовців, автор розкрив проблему так, що її цікаво і навіть корисно багатьом читати. Про наукове і практичне значення праці свідчить і той факт, що МВС України кілька разів замовляло її додаткові тиражі.
Обговорювані праці заслуговують здобуття премії й тому, наголошували науковці, що А. Чайковський ввів багато нових історичних матеріалів, фактів, даних, не знаних у суспільстві, що його науковими дослідженнями зацікавились державні та громадські організації Німеччини, Австрії, Польщі, Угорщини, Італії, Румунії, Молдови, Росії. Не дивно, що Анатолія Степановича безперервно запрошують на різні міжнародні історико-правові конференції, симпозіуми. Особлива заслуга номінанта на державну премію і в тому, що упродовж кількох останніх літ він допоміг відшукати інформацію й повідомити близько 15 тисяч українських сімей про невідому раніше долю їхніх родичів, які потрапили в полон під час минулої війни. У підсумку обговорення праць А. Чайковського на розширеному засіданні вченої ради Інституту історичної освіти педагогічного університету імені М. Драгоманова прийнято рішення підтримати номінанта на здобуття Державної премії України в галузі науки і техніки за 2007 рік.
P. S. Днями з Німецького Червоного Хреста надійшов лист, в якому його представники просять голову Комітету державних премій України в галузі науки і техніки врахувати і їхню думку про те, що праці А. Чайковського заслуговують високої оцінки.
«З великим задоволенням повідомляємо, — пише з Генерального секретаріату Німецького Червоного Хреста Ульріх Аустермюле, — що цей автор у Німеччині є відомим ученим... Праця професора Чайковського «Плен. За свои и чужие грехи...» уже перекладена на німецьку мову і готується до публікації...»
