Наприкінці минулого тижня виник «соціологічний» скандал, спровокований колегами із газети «Сегодня». Вони опублікували матеріал, як купували голоси для одного з виборчих блоків у маловідомого соціологічного інституту. І той таки дотримав слова: вивів необхідний результат.

Щоправда, особисто в мене виникло кілька запитань. Зокрема, про моральність поведінки колег. Адже, зрозуміло, маловідомим соціологічним структурам люди вірять мало. А тому для чистоти експерименту варто було б спробувати домовитися з іншими суб’єктами, які проводять соціологічні дослідження. Тим більше що, скажімо, у 2004 році на президентських виборах уже було кілька «соціологічних» скандалів.

Так, скажімо, Фонд громадської думки, пов’язаний із сумновідомим російським політтехнологом Глібом Павловським, відмовився оприлюднювати результати екзит-полу, бо, мовляв, громадяни відмовлялися відповідати на їхні запитання і їхня кількість перевищила 25 відсотків. Пізніше стався ще один скандал. Пояснюючи різнобій в цифрах, один з учасників обумовив це застосуванням різних формул під час підрахунку голосів. Тому, на мою думку, і ми вже писали про це, проблема полягає в тому, що соціологи так чи так залучені до виборчого процесу і працюють на замовлення різних політичних сил. Тож вони і прагнуть догодити замовникам досліджень: їм трохи додати, а в опонентів відняти. Скажімо, на парламентських виборах 2002 року ніхто з них не пророкував високих результатів для Блоку Юлії Тимошенко і Соціалістичної партії. Соціологи згодом пояснювали це тим, що, мовляв, ніхто з опитаних насправді не хотів говорити, за кого збирається голосувати.

З другого боку, ми не знаємо ані методів дослідження громадської думки, ані методики підрахунку голосів, ані того, за якими критеріями відбиралися опитувані, як розподілялися вони за регіонами та населеними пунктами. Тому сьогодні важко довіряти будь-якому соціологічному опитуванню.

Наприклад, ще минулого тижня колеги із «Сегодня» казали, що Блок Литвина до парламенту не проходить, а вчора вже стверджували, що він стане п’ятим суб’єктом у Верховній Раді. Проте дивує різниця в результатах опитування — від 1,9 відсотка до 5 з гаком. Отож, напевне, якщо ми будемо критичнішими, зокрема й до себе, тоді й соціологи перестануть нас годувати цифрами на «замовлення». І не треба буде комусь із них пропонувати гроші для «гарної» цифри.