Інтеграція України у міжнародне європейське співтовариство, приєднання до Болонського процесу, підготовка особистості спеціаліста до роботи в умовах ліберальної економіки вимагають сьогодні від вищої освіти не просто засвоєння суми старих знань, а й постійного створення, розповсюдження та використання нових знань. Саме тому головними ознаками сучасного вищого навчального закладу є наука, наукові та науково-педагогічні школи, основним результатом діяльності яких має бути отримання ними наукового знання, що відповідає сучасним вимогам розвитку суспільства та економіки України, передньому краю пізнання людством явищ природи, суспільства та мислення.

У 2007 році Міністерством освіти і науки було підтримано наукову діяльність 112 підвідомчих вищих навчальних закладів ІІІ—ІV рівнів акредитації державної форми власності. Це понад 86 відсотків всіх державних вищих навчальних закладів системи МОН.

За результатами наукової та науково-технічної роботи у 2007 році планується впровадження у виробництво понад 2300 результатів, впровадження у навчальний процес понад 2000 результатів, створення близько 500 нових видів техніки, понад 900 нових технологій, близько 520 нових видів матеріалів, видати майже 1700 монографій, майже 2000 підручників, більш ніж по 2000 розробках планується отримати патенти на винаходи. В цілому результативні показники 2006 року планується перевищити на 9%. За підсумками 8 місяців 2007 року прослідковується позитивна динаміка зростання обсягів спеціального фонду державного бюджету. До кінця року планується виконати договорів на загальну суму 98 млн. грн., що на 7% більше, ніж у 2006 році.

Різними формами наукової та науково-технічної діяльності охоплено близько 90% науково-педагогічних працівників (майже 70 тисяч, серед яких понад 5,4 тис. докторів наук, 28,7 тис. кандидатів) та майже 14 тис. науковців вищих навчальних закладів ІІІ—ІV рівнів акредитації.

Беззаперечними лідерами в отриманні вагомих наукових результатів є Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут» (ректор Товажнянський Л. Л.), Національний аерокосмічний університет ім. М. Є. Жуковського «Харківський авіаційний інститут» (ректор Кривцов В. С.), Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна (ректор Бакіров В. С.), Національний гірничий університет (ректор Півняк Г. Г.), Національна металургійна академія України (ректор Величко О. Г.), Придніпровська державна академія будівництва і архітектури (ректор Большаков В. І.), Національний університет «Львівська політехніка» (ректор Бобало Ю. Я.), Івано-Франківський національний університет нафти і газу (ректор Крижанівський Є. І.), Донецький національний університет (ректор Шевченко В. П.), Приазовський державний технічний університет (ректор Волошин В. С.).

Упродовж останніх років постійно здійснюється робота з залучення до досліджень і розробок студентів, аспірантів і докторантів. Цей показник активності наукової молоді зростає з року в рік (орієнтовно на 9—10%).

Найбільш активно залучають молодь до науки групи класичних (понад 62%) та технологічних вищих навчальних закладів (61%).

Зрощення наукової та науково-технічної еліти — процес тривалий і складний. Починати готувати молоду людину до наукової діяльності необхідно завчасно. Економічна ситуація в країні, сучасні тенденції, вимоги Болонського процесу — і, попри значні досягнення останніх років, все обумовлює необхідність реформування системи в цілому та науки у вищих навчальних закладах зокрема.

Досягнення будь-якої ідеї передбачає визначення шляхів її реалізації. Отже, необхідно у найближчий час спланувати, яким чином буде рухатись реформування науки у ВНЗ, визначити стратегічні і поточні завдання, сформувати перелік заходів та першочергових змін у діючому законодавстві, а можливо, й інвентаризацію існуючих законодавчих і нормативних актів, які дозволять науці як сфері, що забезпечує рівень соціально-економічного розвитку, кваліфікації фахівців та добробуту, бути конкурентоспроможною на світових ринках товарів, послуг та праці.

Першим кроком на шляху до таких змін стала ідея створення Державної цільової програми «Наука в університетах» на 2008-2012 роки, яка сформувалася на Міжгалузевій нараді з питань розвитку науки у вищих навчальних закладах України, що відбулася у грудні 2006 року. Учасники наради одностайно відзначили роль інтеграції науки і освіти (їх взаємопроникнення, а не лише поєднання), необхідність підвищення якості освіти та розвитку інноваційного потенціалу національної економіки. Водночас було окреслено низку нерозв’язаних проблем, які гальмують подальший розвиток науки у вищих навчальних закладах та їх інтеграцію в європейський науково-освітній простір. Зокрема, за існуючих норм навчального навантаження у викладачів університетів практично не залишається робочого часу для наукової діяльності. Для порівняння: в університетах розвинених країн час на наукову діяльність викладачів становить майже половину робочого часу. Істотним чинником зменшення наукових працівників в університетах є те, що рівень їх заробітної плати менший, ніж в академічних установах. Оптимальний шлях розв’язання таких проблем вимагав комплексного підходу.

Саме тому метою програми є забезпечення створення правових, економічних і організаційних умов для активізації наукової діяльності та поглиблення її взаємодії з навчальним процесом в університетах, утворення університетів дослідницького типу на засадах експерименту для підготовки висококваліфікованих фахівців та виконання конкурентоспроможних наукових розробок, а також підвищення соціальної привабливості роботи науковця.

Програма виконуватиметься протягом п’яти років. Умовно можна виділити такі етапи її реалізації:

— на першому етапі передбачається удосконалити нормативно-правову базу наукової та науково-технічної діяльності університетів та розпочати на засадах експерименту роботу одного дослідницького університету;

— наступний етап — проведення конкурсного відбору та створення на базі провідних державних університетів ще чотирьох університетів дослідницького типу, у яких здійснюватиметься підготовка висококваліфікованих фахівців та виконуватимуться конкурентоспроможні наукові розробки, створюватимуться в їх складі науково-навчальні центри.

Орієнтовні витрати держави на загальне фінансування програми складатимуть 525,3 млн. грн. Ефективність використання бюджетних коштів під час проведення наукових досліджень передбачається у розрахунку 1,5 грн. спеціального фонду державного бюджету на 1 грн. загального, що буде потужнім джерелом надходження коштів. Як результат, збільшення відрахувань до державного бюджету до 2,5 млн. грн. від одного університету та оновлення матеріально-технічної бази на 20%.

Слід зазначити, що у експерименті буде задіяно 3,4 тис. дослідників, техніків, науково-педагогічних працівників університетів, а також залучено 1,25 тис. студентів, аспірантів та докторантів.

Особливістю цієї програми є проведення експерименту зі створення нового типу сучасного університету — дослідницького, де мають поєднуватися потенціал науково-педагогічних кадрів, сформованих відомими науковими школами, обдарованої студентської молоді, новітні форми навчання, наукової роботи та інноваційної діяльності, задіяне найсучасніше наукове обладнання.

Головне завдання таких університетів — продукування нових знань та підготовка наукових кадрів. Цілком зрозуміло, що їх не може і не повинно бути багато. Як вони створюватимуться, які обов’язки бере на себе держава, які результати повинні забезпечити такі університети — питання, які має вирішити програма.

Слід зазначити, що наукові та науково-педагогічні працівники виявили велику зацікавленість, суттєво допомогли міністерству в створенні програми. Всі слушні пропозиції було враховано під час розроблення програми, що дало можливість значно її покращити.

Важливо, що є підтримка цієї програми молодими вченими. Об’єктивна оцінка якості освіти, ролі елітної освіти для професійного та кар’єрного зростання у сучасному світі може бути зроблена лише тими, хто нещодавно отримав вищу освіту або продовжує своє навчання.

Представники молодіжної науки, зустріч з якими відбулась у середині червня поточного року, одностайно висловилися за посилення державної підтримки молодих учених та якнайшвидше прийняття Державної програми.

Станіслав НІКОЛАЕНКО, міністр освіти і науки України.