Із досьє «Голосу України»

Надія Огренич (на знімку) працює директором Миколаївського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти.

Творчий доробок ученого — 49 друкованих праць.

Н. Огренич — головний редактор журналу «Вересень», газети «Аркасівська вулиця», часопису «Краєзнавчий альманах». Вона член редакційної колегії журналу «Українська мова й література в середніх школах, гімназіях, ліцеях та колегіумах».

Надія Миколаївна очолює обласне об’єднання Всеукраїнського товариства «Просвіта» імені Т. Г. Шевченка.

Унікальним назвали вчені посібник з історичного краєзнавства «Хронограф Миколаївщини» Надії Огренич, який напередодні 70-річчя області вийшов у «Видавництві Ірини Гудим».

— Така робота — нечасте явище у краєзнавстві, — зазначив Валерій Бойченко, письменник, лауреат премій імені П. Тичини та М. Аркаса. — Це свого роду впорядкування подій і фактів. Автор заповнила розрив між минулим і майбутнім, який, за філософом Бердяєвим, є головною хворобою, головним дефектом, головним злом нашої світової дійсності...

Надії Огренич вдалося виміряти час спочатку тисячоліттями, потім — століттями, не залишаючи сучасника наодинці з «білими плямами» історії. І це завдяки тому, що поряд з абсолютно точними датами й періодами, щодо яких уже сформульована беззаперечна думка вчених, у посібнику знайшли місце гіпотези.

...Степовою Елладою називають миколаївці свій край. І на рахунок цього в істориків не виникає жодного сумніву. Те, що це істина, довели наукові дослідження, які проводили на території області вчені багатьох країн світу.

Вважають, хто не бачив Ольвії, острова Березані, Кінбурнської коси, Мигійських порогів, Пелагеївського степового заповідника, — той не знає України.

«657 р. до н. е. — за гіпотезою краєзнавця Анатолія Золотухіна, народився в Кіммерії великий давньогрецький поет Гомер, син кіммерійського царя й грекині, який потрапив до Еллади з кіммерійцями під натиском кочових скіфів, здійснив свою одіссею Чорним морем, створив у Елладі поеми «Іліада» й «Одіссея», а після смерті в 581 р. до н. е. був похований, за заповітом, на батьківщині — можливо, на о. Березань».

«Середина VІ ст. до н. е. — вихідці з Еллади, з малоазійського міста Мілета поселилися над Лиманом і почали будувати місто й порт Ольвію, в якому жили й грецькі переселенці, й місцеві мешканці».

«331 р. до н. е. — намісник Олександра Македонського в Понті Зопіріон з 30-тисячним військом виступив проти Скіфії й дійшов до Бугу та взяв в облогу Ольвію. Щоб збільшити ряди оборонців міста, його правителі дали волю рабам, громадянство іноземцям та скасували борги біднякам. Тим часом підоспіло військо союзників-скіфів. Спільними силами військо Зопіріона було повністю знищене».

Буквально кожен факт з «Хронографа Миколаївщини» — це, на наш погляд, невичерпна скарбниця окремих тем для письменників, педагогів, студентів, учнів...

Читаючи посібник, ми знову подумки пірнаємо в минуле, даючи волю почуттям, згадуючи миролюбивих працелюбів-ольвійців, які мечі воїнів Олександра Македонського зуміли перекувати на плуги, а стяги його полків скинути під міські мури.

Краєзнавець Валерій Бойченко у вступній статті «Хронографа...» зазначає: «Навіть ... простий перелік дат і засновників більшості сіл Миколаївщини ілюструє зовсім іншу картину заселення та освоєння краю, аніж нам малювалося ще недавно... З хронології подій у краї тих часів чітко випливає, що за часів Запорожжя в наших краях не було кріпацтва, й принесла його нам Катерина ІІ та її імперська адміністрація аж через 200 літ по тому, як було впроваджено кріпацтво в російській імперії...».

Загалом на 185 аркушах навчального посібника з історичного краєзнавства зібрано найвагомішу й найціннішу інформацію з усіх сфер суспільного життя краю — історії, археології, науки, культури, релігієзнавства, краєзнавства, освіти, преси тощо.

Поза сумнівом, «вбрати історію в науково-публіцистичне вбрання» — себто підготувати хронограф краю у жанрі науково-публіцистичного видання може той, хто за своєю сутністю є глибокою, багатогранною особистістю.

Миколаїв.

Фото автора.