У Москві навіть свого посла не інформують

На тонкий натяк Президента Віктора Ющенка про ймовірну «адресу» його отруювачів, який він висловив в інтерв’ю західним журналістам, оперативно відреагував посол РФ в Україні Віктор Черномирдін. Він, по-перше, взагалі заперечив, що Україна зверталася до російської сторони з проханням надати допомогу в розслідуванні справи про отруєння, зокрема, надати для експертизи зразки діоксину, що виготовляється в російських лабораторіях; по-друге, порадив самим розбиратися в цій справі. У виконанні афористичного Віктора Степановича, красномовність якого з незмінним успіхом експлуатує московський пародист Максим Галкін, це пролунало так: «Не зверталися... я б напевно знав, якби було таке звернення... Хто звертався, до кого звертався — поняття не маю... і вперше чую... Нам що розслідувати? Розбирайтеся в себе, все вам хтось заважає, хтось винен...»

А що нам завжди хтось заважає, тут Віктор Степанович має рацію. Якщо зважити, що російські правоохоронці вперто відмовляються повертати українським колегам своїх деяких новонавернених громадян і просто біглих осіб, до яких «є запитання», то тут навіть можна обійтися без евфемізму «хтось».

На брифінгу у секретаріаті Президента Олександр Чалий висловив переконання і від себе особисто, і від глави держави, що словесна конструкція Віктора Черномирдіна — це його точка зору, і «вона жодною мірою не віддзеркалює офіційної позиції РФ», бо «ми виходимо з того, що Віктор Степанович зробив заяву, яка свідчить про його некомпетентність у сфері чутливих взаємовідносин між Україною і Росією». З цим начебто зрозуміло: не можна дипломату такого рангу вдаватися до лексики тих, що марнують час на завалєнках».

Але нас цікавить, наскільки враховують «чутливі» моменти міждержавних відносин у Генпрокуратурі Росії? За останнім повідомленням з ГПУ, з Москви щойно надійшла згода на дослідження зразків діоксину російського виробництва. Якщо врахувати, що з проханням до тамтешніх правоохоронців колеги з Різницької зверталися ще в грудні 2006 року, залишається лише висловити захоплення «русским размером» — тривалістю «визначеного законодавством терміну». Втім, на добре слово заслуговує і відомство Олександра Медведька: прочекавши дев’ять місяців, доки російські колеги «розродяться» згодою, до того ж після стимуляції цього процесу міжнародним поголосом, наша Генеральна прокуратура ще й похвалилася, що практика обміну службовою інформацією між правоохоронними органами України та РФ «є повсякденним відпрацьованим правовим механізмом» (!) Скільки ж доведеться з такою «повсякденністю» чекати на результати допитів трьох осіб, які невдовзі після «таємної вечері» опинилися на території Росії? Як каже в таких випадках пан Черномирдін, поняття не маємо, коли це буде. І взагалі, чи буде...

Людмила КОХАНЕЦЬ.

Ви хто, пане Тейлор?

Схоже, пан Надзвичайний і Повноважний Посол Сполучених Штатів Америки в Україні переплутав свої повноваження. А може, він і не підозрював, що перебуває в незалежній країні і безцеремонні висловлювання про її закони, які регулюють внутрішні проблеми, не є коректними.

Зацитуємо повідомлення відділу взаємодії із засобами масової інформації секретаріату Центральної виборчої комісії, оприлюднені після візиту пана Тейлора до цієї поважної установи: «Окремі питання щодо забезпечення прав громадян на вільний вибір не можна вважати чітко відрегульованими... З цього приводу В. Тейлор повідомив, що має намір дати публічну оцінку цій проблемі, привернути до неї увагу широкої міжнародної громадськості. На його думку, будь-які дії, котрі можуть перешкодити громадянам зробити свій вибір або ж спотворити такий вибір, маніпулюючи нормами законодавства, є неприпустимими і не сприяють демократизації суспільства».

Навіть аргумент голови ЦВК про неможливість «відстежити всі випадки», коли хтось зловживатиме правом голосування вдома, не заспокоїли пана Тейлора. Він готовий «привернути увагу міжнародної громадськості».