На запитання «Голосу України» відповідає ректор Київського університету ринкових відносин, доктор економічних наук, професор Володимир ЧЕРЕВАНЬ.

1. Як ви оцінюєте нинішню політичну ситуацію в Україні?

2. Хто, на ваш погляд, переможе на дострокових парламентських виборах?

3. Чи буде сформовано коаліцію у Верховній Раді шостого скликання?

4. Що очікує Україну, якщо парламент шостого скликання так і не запрацює?

1. Усе до банальності просто. Дострокові вибори ще не закінчилися, а країна вже покликана думати про повторні дострокові вибори, але вже і парламентські, і президентські одночасно.

Є дві обставини для такого твердження. Перша. В умовах, коли країна працює і не за законами, і не за указами Президента, визнати законними вибори в такому політичному середовищі вкрай проблематично. Вибори-2007 проходять в умовах зруйнованої політичної бази держави. Україна вперше у своїй історії проводить вибори за політичною домовленістю. Тому міжнародному співтовариству складно орієнтуватися в наших політичних «реверансах». Президент Росії В. Путін у відповідях іноземним кореспондентам зазначив, що в Україні справа іде до тиранії і тоталітаризму. Канцлер Німеччини Меркель нам підказує, що не можна відходити від правової основи. Є й інші гострі висловлювання міжнародних політиків. Але політична еліта країни не вжила серйозних зусиль з подолання інституціональної кризи до початку дострокових виборів. Єдине, що вдалося здійснити, так це зберегти інститут парламентаризму. Суспільство ще зможе гідно оцінити зусилля О. Мороза стосовно порятунку демократії і статусу парламентсько-президентської республіки в Україні.

Друга. На вибори партії пішли без визначеності в геополітиці, однак всі проблеми в Україні з політичною кризою саме від геополітики. Весь світ переживає сьогодні дві обставини: інтеграція і капіталізація. Однак у нашої країни сьогодні немає вибудованого стратегічного курсу на довгострокову інтеграцію в процесі глобального виробництва і розподілу праці. За цих умов Україна загрозливо втрачає зовнішні ринки і з такими зусиллями завойований ринковий простір. За останні десять років, наприклад, експорт до Росії з України скоротився з 43,4 до 21,9 відсотка. Майже удвічі. Країна рухається вперед, а наздогнати нікого не може. Валовий внутрішній продукт на душу населення України — близько двох тисяч доларів. У Казахстані — 4 тисячі доларів, у Білорусії — 3 тисячі, Росії — 5,4 тисячі, Естонії — 12 тисяч, Польщі — 13 тисяч, Угорщині, Словаччині — 15 тисяч, у ЄС — 25,2 тисячі доларів. Нас обходять Туркменія, Азербайджан. Україна в чотири рази відстає від середньосвітового рівня за показником ВВП на душу населення (середньосвітовий рівень — 8,2 тисячі доларів). Усе це до питання про забуту політиками геополітику. В політиці немає єдності з фундаментального питання розвитку держави. Живемо в замкненому економічному просторі й на загальносвітові тенденції просто не звертаємо уваги.

2. Без належної правової основи переможців бути не може. Головні суперечності між політичними силами, Сходом і Заходом не подолано. Отже, абсолютної перемоги не буде в жодної політичної сили. Знову більшість у парламенті формуватиметься на коаліційній основі. Якщо парламент не запрацює у режимі більшості, то країна знову потрапить у зону гострого політичного протистояння, боротьби за владу в непередбачуваній ситуації.

3. Після виборів здійснюватиметься складне перегрупування політичних сил. Формуватиметься нова коаліційна модифікація. Коаліційне об’єднання «регіоналів» із «Нашою Україною» і «Самообороною» теоретично можливе, але воно не може бути довгостроковим. Значно міцнішим може виявитися коаліційна співдружність «регіоналів» із БЮТ. Бо постійна опозиційна участь у політичних «бородінських битвах» Юлії Володимирівни вочевидь уже набридла. Адже не можна руйнувати політичну базу держав до абсолютних руїн. Звичайно, за таких політичних розкладок будуть нові політичні переділи у виконавчій і президентській владі. Якщо коаліція не відбудеться, те протистояння між парламентом, виконавчою і президентською владою посилюватиметься.

4. Не можна забувати, що вже осінь, насуваються нові ціни на енергоресурси. В дискусіях такі ціни уточнюються на рівні 160—180 і більше доларів. Якщо ми так і не зв’яжемо в єдиний вузол політику та економіку, не вибудуємо нову геополітику, то Україну очікують великі економічні потрясіння.

Нещодавно було повідомлення в пресі, що в Еквадорі опозиція штурмом узяла парламент. Дуже не хотілося б, щоб новостворена опозиція після парламентських виборів провела таку «операцію» у демократичній Україні. Отже, необхідно готуватися до нових дострокових виборів — і парламентських, і президентських. Але вибори-2008 можуть відбутися тільки за міжнародної участі. Як це в нас уже було на виборах Президента України в 2004 році.

Україна — перехрестя інтересів Росії, США, Європи. Очевидно, без Путіна, Буша і Баррозо провести нові вибори ми не зможемо. Так само природно, що на нові вибори країна зможе піти тільки після проведення референдуму. Це перший крок виходу з політичного хаосу. Проведення референдуму з питань: трансформація конституційної системи (президентська або парламентсько-президентська республіка); геополітика — НАТО, ЄС, Росія; територіальний устрій (федерація чи унітарна держава); мови тощо. Уже сьогодні необхідно думати про залучення до нових дострокових виборів 2008 року лідерів із української діаспори. Сучасній Україні необхідні нові теми і пошук нових політичних моделей та ідеології.

Країна зупинилася, зайшла на червону лінію, за якою — пряма загроза суверенітету, незалежності та цілісності. Хотілося б думати, що великого лиха не станеться.