Третю частину звіту за результатами незалежного моніторингу міжнародними журналістськими організаціями розслідування вбивства керівника інтернет-видання «Українська правда» оприлюднили вчора на прес-конференції в УНІАН «Справа Гонгадзе: сім років потому». У ній взяли участь вдова Георгія — Мирослава Гонгадзе, представниця її інтересів Валентина Теліченко, директор Інституту масової інформації Валентина Сюмар та представник Міжнародної федерації журналістів Саймон Парані.

У звіті наголошено на очевидному для його авторів факті: «В Україні відсутня воля членів політичного істеблішменту для об’єктивного розслідування справи». Якщо раніше Міжнародна федерація журналістів зіштовхувалася з відвертою байдужістю, то протягом 2007 року до неї додалося прицільне блокування пошуків істини. Це підтверджується і зміною складу слідчих, і незрозумілим рішенням про психологічну експертизу одного із звинувачених у виконанні вбивства, що призвело до призупинення судового процесу саме в той момент, коли мова зайшла про організаторів і замовників розправи над журналістом. Мирослава Гонгадзе, погоджуючись з такими висновками, уточнила: їй важко сказати, хто саме з політиків не зацікавлений у розкритті справи. Їй здається, що насправді ніхто не зацікавлений, адже нерозкрита «справа Гонгадзе» —дуже зручний козир у «грі одне проти одного». Втім, Валентина Теліченко все-таки натякнула на зацікавленість певного табору у блокуванні розслідування справи: деструктивні методи запроваджено у вересні минулого року, саме тоді, коли у ГПУ з’явився Ренат Кузьмін. «Судіть самі, кому вигідно», — дипломатично підсумувала вона.

Згадали на прес-конференції і Президента, який називав розкриття істини справою своєї честі. Тим часом «честь» проявилася не крапкою в цій історії, а зразком найяскравішого безчестя. Як відомо, Віктор Ющенко нагородив орденом «Ярослава Мудрого» екс-Генпрокурора Михайла Потебенька, що було з його боку не тільки не мудро, а й цинічно: саме цей керівник ГПУ відзначився гальмуванням об’єктивного розслідування справи про зникнення і вбивство Георгія. Попри численні протести громадських вітчизняних і міжнародних структур, Президент не відкликав нагороду. Залишається сподіватися, що він виправить помилку хоча б до сьомої річниці загибелі Гії.

Учасники прес-конференції висловили також своє ставлення до Миколи Мельниченка з його невичерпними запасами «піддиванних» компроматів. Мирослава Гонгадзе запевнила, що той досі нічого конкретного не зробив для просування справи. Погоджуючись з цим, Валентина Теліченко додала, що вважає екс-майора надзвичайно важливим свідком, але доки він не надасть первинних носіїв записів інформації слідству, всі його «ліричні» відступи є «просто порожніми словами про злочини режиму Кучми».

Отже, як і в 2000-му, «сім років потому» не позначилися розкриттям усіх «слідчих таємниць». Досі не поховано й тіло Георгія. Мирослава сподівається, що це можна буде зробити на початку наступного року, після поновлення судового процесу і винесення вироку. Щоправда, тут є ще й моральна проблема — узгодження з Лесею Гонгадзе, яка відмовляється визнавати факт ідентифікації тіла, що зберігається в морзі на Оранжерейній, з її сином. Сама Мирослава анітрохи не сумнівається, що воно належить її чоловікові.