Над Печерськими пагорбами вітер, у Житомирі — протяг

У вересні на адресу голови Житомирської облради Ірини Синявської надійшов лист з Міністерства юстиції України. Міністр О. Лавринович повідомляв, що міністерство уважно розглянуло її листа про неправомірне примусове виконання ухвали Бердичівського міськрайонного суду від 21 червня 2007 року, здійснило перевірку виконавчого провадження в цій справі, в результаті якої було скасовано постанову про відкриття виконавчого провадження як таку, що винесена з порушенням статті 19 Закону України «Про виконавче провадження». Дії працівників департаменту Державної виконавчої служби, які безпосередньо займалися примусовим виконанням ухвали суду, зазначається далі в листі, визнано неправомірними, і до них застосовано дисциплінарну відповідальність. Так, старшого державного виконавця відділу примусового виконання рішень департаменту ДВС В. Кириченка звільнено з посади, заступникові начальника відділу примусового виконання рішень департаменту Державної виконавчої служби Л. Литвиній оголошено догану.

За цими стислими юридичними формулюваннями людині, яка необізнана з тим, що відбувається в коридорах влади на Житомирщині, годі й здогадатися, за що поплатився посадою держвиконавець і який стосунок це має до Житомирської облради. Щоб зрозуміти, треба вникнути в перебіг подій, починаючи з минулих виборів.

Ділова коаліція

В області обійшлося без «коаліціади». Сесія, яка відбулася 26 квітня минулого року, швидко справилася з організаційними питаннями. Було тільки дві кандидатури на посаду голови облради — від «Нашої України» і БЮТ. Перемогла «нашоукраїнка» Ірина Синявська, яка до того кілька місяців працювала головою ОДА. Фракція БЮТ фактично опинилася на самоті. Народилася потужна більшість із представників «Нашої України», Партії регіонів, Народного блоку Литвина, соціалістів і комуністів. Заступниками Ірини Синявської стали «нашоукраїнець» і «регіонал».

Наступні сесії проходили у спокійній діловій атмосфері. Хоча з інтерв’ю, яке дала тоді Ірина Максимівна кореспондентові «Голосу України», відчувалося, що не все так просто. Передусім тому, як наголошувала вона, що до виборів депутатів за партійними списками ніхто не був готовий — ні суспільство, ні самі депутати, ні люди, ні партії. Зізнавалася:

— Сьогодні, щоб керувати політизованими радами, треба мати велику витримку. На мою думку, краще було б, якби керівника представницького органу обирала не рада, а вся громада. В радах, як правило, немає прямої більшості, а є більшість коаліційна. Політичні партії, які входять до коаліції, висувають до голови свої вимоги. І не завжди вони в інтересах народу. Проте, коли голова ради не догоджатиме їм, то чи втримається на своїй посаді? А якщо голову обиратимуть виборці, він звітуватиме перед ними і менше залежатиме від депутатів.

«Відсутність партквитка не вплине на якість роботи»

— Я не була на з’їзді, бо я не згодна з позицією партії, яка вимагала від почесного голови партії розпуску парламенту. Я завжди підтримуватиму програму «Десять кроків назустріч людям», з якою Віктор Ющенко ішов на президентські вибори. Кожний її пункт намагаюся реалізувати в області. Але у зв’язку з тим, що категорично не згодна з таким вирішенням конституційної кризи, я прийняла для себе дуже важке рішення. Я хочу, щоб мене зрозуміли. Знаю, як працювати на благо територіальної громади. Але, коли партійний квиток заважає це робити, я прийняла для себе однозначне рішення. Не думаю, що відсутність партквитка вплине на якість роботи голови обласної ради.

Про рішучість у відстоюванні своєї позиції свідчить і така заява:

— Я вважаю неможливим для себе представляти інтереси тільки однієї політичної сили, доповідати про кожний свій крок і питати дозволу в неї. Можливо, це сьогодні прецедент, що голова облради є позапартійним, але я хочу нагадати, що тільки п’ять відсотків населення України є членами якихось політичних партій. Тому сама жодних дій стосовно відставки з посади голови обласної ради я не робитиму.

Це було на початку квітня, а ще до цього, в березні, Ірина Синявська критично оцінила виголошену на сесії заяву про об’єднання зусиль у роботі обласної ради фракцій БЮТ і «Наша Україна», висловивши незгоду з «узурпацією влади», коли розвиток Житомирщини має відбуватися під тиском однієї партії. Вона наголосила, що людей в обласній раді представляють депутати від різних партій, і, як голова обласної ради, вона повинна враховувати інтереси кожної з них.

Не дивно, що через деякий час чергова сесія облради довго не могла розпочати роботу: не було кворуму, бо не зареєструвалися депутати від «Нашої України» і БЮТ. Зрештою мінімально потрібна кількість голосів набралася, і депутати на диво одностайно проголосували за прийняття рішень з актуальних соціально-економічних питань, які були винесені на розгляд сесії. Ірина Синявська прокоментувала ситуацію так:

— Вони не зайшли до залу і не зареєструвалися, бо в них немає більшості з одного питання: центральні органи дали категоричне завдання БЮТ та НСНУ звільнити з посади голову облради. Згідно із законом для такого рішення їм потрібно дві третини голосів. Щоб не отримати публічне фіаско, вирішили не дати нам можливості провести сесію. Якщо хтось у Києві забув, що Житомир — це не Донецьк і не Львів, то я хочу нагадати, що політичний розклад у Житомирській обласній раді приблизно 50 на 50. І доти, доки не змусили розійтися під прапори і політичні амбіції окремих політичних лідерів, обласна рада працювала злагоджено. Реальний вихід із ситуації — повернення більшості, яка була сформована у квітні 2006 року, коли ніхто не говорив про політичні кольори, а депутати об’єднувалися навколо програми соціально-економічного розвитку.

«Відбулося те, що й у Верховній Раді»

Спроба бойкоту сесії вдарила по самих ініціаторах, бо «нашоукраїнця» зняли з посади заступника голови облради. Тепер заступників троє — вони представляють КПУ, Народну партію (Литвина) і Партію регіонів. Ще один підсумок: в обох фракціях знайшлися депутати, які не погодилися з тим, що їх змушують бойкотувати сесію.

— Та частина людей, яка хоче працювати, повернулася до залу, незважаючи на погрози застосувати імперативний мандат. Тобто переможе або здоровий глузд, або політиканство. У нас немає конфліктів усередині області, але є величезна біда: областями починають керувати директиви партійних органів. Заблоковано роботу Верховної Ради. То що, таке ж треба зробити з обласною радою? — прокоментувала ситуацію Ірина Синявська. Тепер під прицілом опинилася не тільки голова облради, а й дев’ятеро членів фракції БЮТ, які проігнорували розпорядження бойкотувати сесію, і п’ятеро депутатів, які, вийшовши з фракції «НУ», створили фракцію ХДС, до якої ввійшла й Ірина Синявська.

Особливо різкі заяви робить лідер обласної організації ВО «Батьківщина» Сергій Пашинський:

— Рейдерським шляхом більшість захоплено клікою Партії регіонів, Блоком Литвина, комуністами, соціалістами і примкнулою до них Синявською «со товарищи». Відбулося те саме, що й у Верховній Раді. Я вже казав, що Житомирська область — це ідеологічний зліпок нашої держави. Я був правий навіть у деталях. Сили, які отримали більшість, не мають влади, а сили, які в меншості, захопили всю владу. Але я вам відповідально заявляю, що найближчим часом цю ситуацію ми врегулюємо. Обласна рада виражатиме інтереси не пані Синявської.

Спроба зробити це була на останній сесії облради. Початок її теж затримався. Відкриваючи сесію, голова облради пояснила, чим це зумовлено. Прибув державний виконавець з документом, який забороняв обласній раді реєструвати перед засіданням «опальних» депутатів, давати їм будь-які доручення, допускати до участі в будь-якій діяльності в облраді. Цікаво, що виконавчий лист було зареєстровано в канцелярії облради о дев’ятій ранку того ж дня, коли він надійшов до Мін’юсту. Причому облрада мала виконати ухвалу суду, яку сам цей суд і скасував. Закінчилася дискусія навколо того, які депутати «справжні», тим, що дві фракції під звуки Державного гімну покинули зал засідань. Те саме на заклик голови ОДА Юрія Павленка зробили і держслужбовці. Назвавши роботу сесії незаконною, він закликав їх не бути «співучасниками злочинних дій».

Сесія супроводжувалася мітингом під стінами облради. Ірина Максимівна не без іронії зауважила, що організатори навіть гасел нових придумати не могли: у Києві була Верховна зРада, тут — обласна зРада. Та все це, вважає вона, «просто нікчемні протяги від того вітру, що над Печерськими пагорбами».