Футбол. Євро—2008. Відбірний цикл. 8 вересня.

Група А. Сербія—Фінляндія. 0:0. Португалія—Польща. 2:2. Польща — 20 очок, Фінляндія — 18, Португалія —16, Сербія — 15, Бельгія — 10, Вірменія — 8, Казахстан — 6, Азербайджан — 5.

Група В. Шотландія—Литва. 3:1 (Боуд, 31, МакМанус, 77, МакФадден, 83 — Данилевичус, 61 (п). Італія —Франція. 0:0.

Грузія—Україна. 1:1. Голи: Шелаєв, 7, Сірадзе, 87.

Грузія: Ломая, Цкітішвілі, Каладзе, Асатіані, Гвініанідзе, Салуквадзе, Ментешешвілі (Татанішвілі, 78), Джакобія (Сірадзе, 62), Деметрадзе, Марцваладзе, Іашвілі (Кенія, 61). Тренер — Клаус Топмеллер.

Україна: Шовковський, Єзерський, Русол, Кучер, Шелаєв (Гладкий, 90), Тимощук, Ротань (Гай, 79), Гусєв, Назаренко, Воронін (Калиниченко, 72), Шевченко. Тренер — Олег Блохін.

Попереджено: Іашвілі, 51, Цкитішвілі, 65, Ротаня, 68, Гвініанідзе, 88.

Арбітр — Алан Гаммер (Люксембург).

Тбілісі. Стадіон імені Бориса Пайчадзе. 27 000 глядачів. 20 градусів.

Група С. Угорщина—Боснія і Герцеговина. 1:0. Мальта—Туреччина. 2:2. Молдова—Норвегія. 0:1. Греція — 18, Норвегія — 16, Туреччина — 14, Боснія і Герцеговина — 13, Угорщина — 9, Мальта — 5, Молдова — 2.

Група D. Сан-Марино—Чехія. 0:3. Словаччина—Ірландія. 2:2. Уельс—Німеччина. 0:2. Німеччина — 22, Чехія — 17, Ірландія — 14, Словаччина — 10, Уельс, Кіпр — по 7, Сан-Марино — 0.

Група E. Росія—Македонія. 3:0. Англія—Ізраїль. 3:0. Хорватія—Естонія. 2:0. Хорватія — 20, Росія — 18, Англія, Ізраїль — по 17, Македонія — 7, Естонія —3, Андорра — 0.

Група F. Латвія—Північна Ірландія. 1:0. Швеція—Данія. 0:0. Ісландія—Іспанія. 1:1. Швеція — 19, Північна Ірландія, Іспанія — по 16, Данія — 11, Латвія — 6, Ісландія — 5, Ліхтенштейн — 4.

Група G. Люксембург—Словенія. 0:3. Білорусь—Румунія. 1:3. Нідерланди—Болгарія. 2:0. Румунія —20, Нідерланди — 17, Болгарія — 15, Албанія — 9, Білорусь, Словенія — по 7, Люксембург — 6.

Окрім матчу у Тбілісі, мені вдалося подивитися ще кілька поєдинків у прямій трансляції, зокрема, Італія—Франція, Польща—Португалія. Звичайно, не стверджуватиму, що вони були схожі, мов близнюки. Але дещо їх таки об’єднувало. Як на мене, їх схожість полягала в тому, що футболісти тих команд нагадували гурти перевтомлених людей, котрі відчували нестерпний головний біль. Здебільшого вони не грали, а немов виконували трудову повинність —важку і виснажливу.

Італійців і французів це стосувалося меншою мірою, враховуючи вищий рівень виконавської майстерності, а наших, на жаль, більшою. Не збираюся виставляти себе таким собі адвокатом Блохіна. Але переконаний, не його вина в тому, що сталося. Такими наших спортовців зробили їхні батьки, а далі —клубні тренери. Протягом мізерної кількості часу, на який вони потрапляють до збірної, важко щось докорінно змінити.

Вважаю, що Олег Блохін великий патріот. Адже після чемпіонату в Німеччині, де він привів українців до вісімки найсильніших, Олег Володимирович міг під фанфари залишити свою посаду. Як, до речі, зробив італієць Марчелло Ліппі. І ніхто не мав би права йому докоряти. Виявивши мужність, наш тренер не позадкував і тоді, коли євровідбірний жереб підсунув нам величезну «свиню», назвавши нашими суперниками чемпіонів і віце-чемпіонів світу. Скажіть, за якими критеріями ми переважаємо їх? І не вони, а ми повинні їхати на Євро—2008?

Варто сказати також про те, що і збірна Грузії за складом аж ніяк не поступається українській. З певних причин, швидше психологічних, грузинська команда зажила слави домашнього колективу. Але про те, що кавказці діятимуть проти нас з особливим настроєм, наші футболісти знали добре. З огляду на це мали налаштовуватися персонально кожний.

Отже, ми вдруге наступили на ті самі граблі. Зіграли з грузинами на їхньому стадіоні з однаковим рахунком, втративши перемогу на останніх хвилинах. Але, якщо позаторік 1:1 у Тбілісі приніс нам загалом величезну радість, бо ми потрапили до фінального турніру чемпіонату світу—2006, то нинішня втрата двох очок значно ускладнила наші претензії на путівку до Євро—2008.

А як чудово все починалося. В дебюті зустрічі ми повели в рахунку. Назаренко подав кутовий з лівого флангу, Ломая на виході пролетів повз м’яча, і Шелаєв, котрий причаївся біля стійки воріт, в один дотик влучно пробив. Перевага гостей в першій половині матчу ні в кого не викликала сумнівів.

У другому таймі господарі додали у швидкості, і картина на полі різко змінилася. Грузини перехопили ініціативу і притисли наших до їхніх воріт. Якось поблякла гра Вороніна і Шевченка. В нашій команді, на жаль, ніхто не наважився взяти на себе роль гравця, котрий постійно додавав би партнерам наступального імпульсу, визначав би напрям контрдій.

Хоча спалах активності збірної Грузії тривав хвилин двадцять і потроху вщух. Однак наші цим не скористалися і, як уже згадувалося, дозволили господарям врятувати матч.

Жодним чином не збираюся опускатися до рівня керівників московського «Спартака», котрі звинуватили одного свого гравця в поразці від «Селтика» у третьому відбірковому раунді Ліги чемпіонів. Але за якимось трагічним збігом обставин цей самий футболіст, котрий вийшов на заміну у тбіліському матчі, спершу не влучив у порожні ворота збірної Грузії, а потім не завадив Сірадзе забити м’яча. Проте гріх вішати всіх собак невдачі на одну людину. Це несправедливо і нечесно.

Утім, події у Тбілісі — вже перегорнута сторінка. Завтра українські футболісти приймають збірну Італії. Либонь, не варто зайве наголошувати на важливості цього поєдинку для нас. Тому нехай увагу української команди вже не відвертають втрачені очки в Тбілісі. Вона має зосередитися на іншому: зробити все, щоб потопити «блакитну ескадру» в нашій «акваторії». Відступати далі нікуди!

На знімку: суботній матч збірних Італії та Франції, в центрі — один із стовпів італійської команди Дженнаро Гаттузо, котрий завтра в Києві через перебір жовтих карток не гратиме.

Фото АФП.