На запитання «Голосу України» відповідає поет, композитор, громадський діяч, депутат Верховної Ради другого скликання Микола ГОРБАЛЬ.

1. Як ви оцінюєте нинішню політичну ситуацію?

2. Хто, на вашу думку, переможе на дочасних парламентських виборах?

3. Чи буде сформована коаліція у парламенті шостого скликання?

4. Що очікує Україну, якщо парламент шостого скликання так і не запрацює?

1. Усе, що нині відбувається в країні, це абсолютно нормальні процеси, для того, щоб викристалізувалося врешті-решт найкраще у нашому етносі. Цьому сприятимуть і вибори, які мають відбутися. Вони виносять на поверхню багато негативу. Але кожен депутат, який прийде у наступну Верховну Раду, вже знатиме, що не можна продаватися, що це аморально і, рано чи пізно, це стане відомим. Усі катаклізми спонукають етнос до очищення, і це абсолютно нормальний, позитивний процес.

Попри все, вважаю, що в України прекрасне майбутнє. Дякувати Богу, в нас вигідне геополітичне розташування (прийде час і це буде поціновано), прекрасні землі, трудолюбивий народ. Коли-небудь все це має реалізуватися. Коли зустрічаюся із підростаючим поколінням, думаю: «Як багато в нас цікавої і мудрої молоді! Ну, зрештою, вона ж не може не змінити обличчя України». Нещодавно повернувся з-за кордону, де чимало українців. Знаєте, вони помітно там виділяються — працьовитістю, дотепністю, здібностями, тим, що вміють себе реалізувати. Поки що їхній інтелект працює на інші країни, але недалекий той час, коли вони будуть потрібніші Україні. Цікаво, що іноді тут, на Батьківщині, люди не зважають на мову, а на чужині ідентифікують себе українцями, починають вивчати рідний говір.

2. Переможе правда. Дедалі важче буде лукавити політикам. Нині побутує думка, що політика — брудна справа. До певної міри це так. Свого часу я вийшов із партії, бо побачив, що ми стаємо залежні. Потрібні були гроші, тому виникла потреба в когось їх просити, отже, комусь продаватися. Це було проти моїх принципів. Я не хочу ні від кого залежати. Для мене, приміром, Партія регіонів — це ніяка не партія, а радше акціонерне товариство. Бо всюди у світі партія уособлює певну ідеологію розвитку країни (наприклад, консервативна —спирається на національні традиції, ліберальна — їх ігнорує тощо), а в «регіонах» люди зібралися за своїми комерційними інтересами, вони мають спільні корпоративні цілі. І в мене створюється враження, що вони можуть набрати найбільше голосів. Хоч я ніколи не був би в цій партії. Вже тому, що для мене нація і її духовність завжди були на першому місці. До того ж на цю партію ставлять країни, які воліли би, щоби України взагалі не було як такої.

3. Боюся, що жодна із партій сама не набере голосів, необхідних для створення більшості, тому змушена буде йти на формування коаліції. Чи буде така само продажність, як на минулих виборах? Не думаю, але завжди може спрацювати людський чинник.

«Помаранчева» коаліція могла домовитися ще торік. Якби одразу дали Олександрові Морозу очолити парламент, Юлії Тимошенко бути прем’єром (їй це добре вдається) і Віктор Ющенко залишався би Президентом, це було б ідеально, і не було б тих проблем, що маємо зараз. Я сподіваюся, що ті помилки і спотикання, які пережили «помаранчеві», дадуть їм урок. Думаю, коаліція буде такою, яку очікували на минулих виборах. Юлія Тимошенко, як принциповий і найсимпатичніший політик, може набрати найбільше голосів серед «помаранчевих». Буде у парламенті й В’ячеслав Кириленко з Юрієм Луценком, і складеться приблизно така сама картина, як торік. Але тоді два місяці шукали, де притулити Петра Порошенка... Можливо, він добрий комерсант і кум Президента, але ж не можна ставити на карту долю країни задля посади для однієї особи! Сподіваюся, Президент зробить належні висновки і щодо ставлення до Юлії Тимошенко. Подивіться, як гарно працює Михайло Саакашвілі з головою парламенту — жінкою! Це при тому, що Грузія в дуже важких умовах (конфлікт з Росією — агресивною державою, яка не любить, коли її сателіти стають незалежними). Тандем Ющенко—Тимошенко міг би бути нічим не гіршим.

4. Україна не якась партія, це явище космічне. Тож навіть якщо коаліцію не буде сформовано, з нашою країною нічого не станеться. Багато з нинішніх партій не буде, а Україна залишиться. Уже виросло ціле покоління дітей, які народилися за незалежності. Прийде час, коли українською мовою пишатимуться навіть ті, хто нині нею не говорить. Юнь України не матиме тих комплексів, що мають їхні батьки, які стали «совками»... Якщо не запрацює цей парламент, є закон. Щоправда, доведеться знову витрачатися... Але, гадаю, до цього не дійде, бо буде сформовано більшість із демократичних сил (маю на увазі «Нашу Україну» і БЮТ, а можливо, до них додасться і націоналістична «Свобода»). Я вірю, що все буде добре.