«Герой» останнього скандалу довкола вічної теми «свободи слова» телеведучий «5 каналу» Ігор Слісаренко якось сказав, що «все піддає сумніву». Дуже похвальна риса для журналіста...

Нагадаю, Слісаренка начебто звільнили за розголошення ним «таємниці» про вартість навчання доньок Президента в Міжнародній Печерській школі. Принаймні таку версію з посиланням на слова самого ведучого розповсюдив Інститут масової інформації: після ефіру пролунав дзвінок з Банкової, і керівництво каналу примусило нестримного на язик журналіста написати пояснення, а згодом і заяву за власним бажанням. Звичайно, розгорівся скандал. Звичайно, забили тривогу незалежна медіа-профспілка та ІМІ. Звичайно, першими кинулися захищати «об’єктивного Слісаренка» від сваволі «так званої команди Президента» найзатятіші «поборники вільного слова» з команди протилежного табору. Обурені «брутальною розправою з журналістом, який дозволив собі сказати правду про те, скільки президентське подружжя платить за навчання своїх дітей в елітній школі», вони закликали всіх, «кому небайдужа перспектива вільної преси в Україні, негайно зібратися на збори і виробити чіткий і ефективний план захисту журналістів... Ми не повинні мовчки спостерігати, як на наших очах розпинають «четверту владу», як знущаються з журналістів і нехтують свободою слова». Одне слово, для комплекту бракувало лише кулаків Калашникова, якими він міг потрощити телефони в секретаріаті Президента з такою ж легкістю, як камеру телеоператора Новосада...

Звичайно, заперечило зв’язок між звільненням Слісаренка і першовересневим сюжетом про Христинку та Софійку Ющенків керівництво каналу. Нарешті, глава СП Віктор Балога офіційно відмежувався від «кадрового рішення в телефонному режимі» і запевнив, що звільнить будь-якого чиновника секретаріату, якщо доведуть факт його втручання у діяльність незалежного ЗМІ.

А тепер, за прикладом Ігоря Слісаренка, дозволю собі засумніватися. По-перше, в сенсаційності розголошених ним цифр: якщо Ющенки справді платять 12 тисяч доларів за одну дитину щорічно, то їхня інвестиція в навчання доньок не така вже й захмарна, щоб обуритися «випливом фінансових таємниць». Згідно з поданою декларацією сукупний доход родини торік становив більш як мільйон шістсот тисяч гривень. Отже, можуть собі дозволити, як, до речі, ще більше собі дозволяють ті, хто не квапиться розголошувати про свої статки і прилаштовує нащадків не в елітні вітчизняні школи, а в «звичайні» заклади десь по англійських та швейцарських «глибинках». Це так, швидше атака на нерви обивателя, ніж удар по Президентові. До того ж у світлі «компліментів» на його адресу, що почастішали останнім часом у «незалежних», але тиражних ЗМІ, інформація від Слісаренка наївна, мов віршик першокласника на першовересневій лінійці.

По-друге, в логіці пояснень керівництва «5 каналу». Спочатку воно запевнило, що Слісаренка звільнили за його власним бажанням. Себто за цілковитою згодою сторін. А потім чомусь аврально зібрана редакційна рада каналу постановила не звільняти Слісаренка, а просто оголосити йому догану «за упередженість та порушення певних пунктів засад редакційної політики». Я днями намагалася з’ясувати в шеф-редактора Олександра Народецького, в чому ж «прикол» цієї політики: в задоволенні добровільної заяви телеведучого чи все-таки у застосуванні санкцій за упередженість. На жаль, прохання переключити мене на керівництво після пояснень творчих намірів закінчувалось короткими гудками у слухавці.

По-третє, в щирості намірів захистити свободу слова негайною мобілізацією на збори. Мені особисто «небайдужа перспектива вільної преси в Україні», але не хочу, щоб цією небайдужістю спекулювали задля власних політичних інтересів циніки, яким «ефективний план захисту журналістів» потрібен як шумовий ефект перед виборами.

По-четверте, у платонічному ставленні всіх чиновників секретаріату до цноти незалежної журналістики. І, насамкінець, по-п’яте, в професійності Ігоря Слісаренка: це стосується не тільки «піддоганної» інформації. Як на мене, втратити «довіру менеджменту» телеведучий міг уже після перших появ в ефірі, ще до появи першокласниці Христинки Ющенко на світ. Кому спало на думку посадити в студії «чесних новин» людину зі специфічною манерою подачі часто упереджених, тенденційних суджень і не менш специфічною усмішкою? Той, хто дивиться «5 канал», сподіваюся, зрозумів це «фізіологічне» уточнення.

...Не можна мовчки спостерігати, коли «брутально тиснуть на журналістів». Як, до речі, й тоді, коли знущаються» з глядачів. Вони також за власні гроші хочуть мати якісний творчий продукт.