Україна є державою, де металургійна галузь займає надзвичайно важливе місце в економіці. Ми — металургійна держава. Це відомо кожному. Металургія — галузь високотехнологічна, яка потребує не лише інвестицій, а й інтелекту, новітніх наукових розробок. Часи домен перших п’ятирічок і післявоєнного відновлення, коли країна не рахувалася з витраченими коштами та не звертала уваги на екологічні проблеми, минули. Сьогодні вітчизняні металургійні велети, щоб втриматися на плаву, мають звертатися до новітніх наукових досягнень та впроваджувати їх у життя.

Авторові цих рядків пощастило познайомитися з людиною, яка є не просто цікавою особистістю, а й видатним ученим — академіком міжнародної Академії наук екології та безпеки життєдіяльності, доктором наук, генеральним директором процвітаючого науково-виробничого підприємства Дмитром Демчуком. Він якось розповів, що група українських науковців (до складу якої входив і він) нещодавно завершила комплексне дослідження, яке має назву «Коксозамінні енергозаощаджуючі вугільні технології доменної плавки». Воно недавно вийшло друком під редакцією відомого українського вченого, академіка Академії гірничих наук України, професора Йосипа Товаровського. В цій потужній інтелектуальній групі активно працювали теж відомий в Україні та за її межами вчений, професор Віталій Лялюк (Національна металургійна академія України), а також відомі, досвідчені галузеві фахівці: начальник доменного цеху №1 Георгій Костенко, начальник доменного цеху №2 Владислав Листопадов та головний доменник Григорій Орел (ВАТ «Криворіжсталь», нині ВАТ «Арселор Міттал Кривий Ріг»). Багато років ці люди займалися дослідженнями та впровадженням у життя своїх ідей.

Переді мною монографія (обсягом близько трьохсот сторінок), що й стала узагальненням важкої, багаторічної копіткої праці потужного наукового колективу. Щоправда, це лише узагальнення, вершина наукового айсберга. Крім неї, було ще 10 монографій, 101 наукова стаття, 35 патентів і авторських свідоцтв, запатентованих в Україні та за її межами.

Спершу назва дослідження вразила своєю складністю (як для пересічного громадянина). Довелося Дмитра Олексійовича просити, щоб він посвятив у конкретику та трохи не на пальцях пояснив, у чому особливість та важливість цієї наукової розробки. А потім мені захотілось, і таки вдалося, поспілкуватися ще й з фахівцями підприємств.

З’ясувалося, що розробка вчених має не просто наукове значення, а й суспільно-державну вагу. Дає можливість заощаджувати кокс та інші енергоресурси під час виробництва чавуну. Тому ця розробка зменшує вартість виготовлення металу, бо обмежує використання енергоносіїв, які нестримно дорожчають. Важливо й те, що при цьому в значній мірі заповнюється дефіцит коксівного вугілля, запаси якого в надрах катастрофічно вичерпуються.

Не секрет теж, що коксохімічні заводи є одними з найшкідливіших для довкілля виробництв. Одне з найефективніших наукових рішень авторів — часткова заміна коксу на антрацит, який використовується в обхід коксохімічного виробництва і, що не менш важливо, не пов’язано з необхідністю мати «зайві» кошти на підготовку виробництва, тобто не потребує великих капітальних витрат, як то має місце за бажання використовувати пиловугільне паливо.

Виконані дослідження нових закономірностей і нові технологічні рішення на всіх доменних печах «Криворіжсталі» дали змогу освоїти технологію плавки з витратою антрациту більш як 80 кг/т чавуну при заміні коксу 0,8—1,1 кг/кг. При цьому виявлено принципову можливість подальшого збільшення витрати антрациту до 100 кг/т чавуну і більше, з відповідною заміною коксу. Фактичний економічний ефект, отриманий тільки за рахунок використання антрацитового палива і тільки на цьому великому металургійному підприємстві України, значно перевищив 150 000 000 грн., за відповідного, водночас, зменшення забруднення довкілля шкідливими речовинами. Не треба довго пояснювати, що все це в умовах розвитку української економіки має непересічне значення.

Поєднання вдування коксового газу разом з використанням кускового вугілля (антрациту), для заміщення коксу, що не потребує істотних капітальних вкладень, є технологічно найбільш вдалим, економічно та екологічно пріоритетним. Його широка реалізація прискорює істотне позитивне зрушення в коксозаощадженні та зниженні собівартості металу в умовах прогресуючого подорожчання природного газу та інших енергоносіїв.

Практики вже прикинули, що, використовуючи комплексну технологію авторів на своїх металургійних підприємствах, вони зможуть не тільки заповнити дефіцит коксу, а й заощаджувати сотні мільйонів гривень щорічно. Це чималі гроші, що можуть працювати на розвиток нашої економіки вже сьогодні.

Оцінили важливість дослідження і колеги-науковці. Схвальні відгуки зафіксовано на засіданнях учених рад Інституту чорної металургії ім. З. І. Некрасова НАН України, Національної металургійної академії.

«Автори роботи об’єднали всі розробки, які були виконані. Це великий внесок в науку. Розробки авторів спрямовані не тільки на вирішення нагальних проблем металургії, а також на реалізацію перспективних технологій», — стверджує Володимир Дорофєєв, професор Донбаського державного технічного університету.

«В умовах ринкової економіки при динамічній зміні цін на паливо необхідно мати широкий арсенал технологій заміни коксу різними енергоносіями, які дають змогу на кожному відтинкові часу реалізовувати найбільш ефективний варіант. Дослідження «Коксозамінюючі технології в доменній плавці» успішно розв’язує ці завдання», — переконані декан металургійного факультету того самого університету Олександр Новохатський та інші фахівці, котрі виступали на засіданні вченої ради під час обговорення цієї важливої не тільки для української економіки роботи, своєчасно висунутої на здобуття Державної премії України.

Коли розмовляєш зі вченими, які виходять на такий рівень розробок, розумієш, що перспективи в держави, яка має інтелектуальний потенціал світового рівня, — беззаперечні, а тому і дослідження «Коксозамінні енергозаощаджуючі вугільні технології доменної плавки» та його авторський колектив, теж беззаперечно, заслуговують Державної премії України в галузі науки і техніки за 2007 рік.