Виповнилося 200 років Кременецькому ботанічному саду — одному з найстаріших у світі

Мало хто нині знає, що корені Київського національного університету імені Тараса Шевченка, як і його ботанічного саду, — у старовинному містечку Кременці на Тернопільщині. Саме матеріальна частина тутешнього ліцею стала основою університету Святого Володимира, а рідкісні рослини, колекції і гербарії, вивезені з Волині у 1834 році, поклали початок ботанічному саду імені академіка О. Фоміна. Переповідають, що везли їх волами і багато воістину цінних дерев та рослин у дорозі були втрачені.

Але ботанічний сад, заснований у Кременці ірландцем Діонісієм Міклером, залишився. Мало того, він мав таку притягальну силу, що його наступник — видатний австрійський ботанік і зоолог Віллібальд Бессер, якого в Європі називали батьком флористики, потрудившись шість років професором-ординарієм ботаніки Київського університету, знову повернувся до Кременця, де працював і жив до кінця своїх днів. Саме йому Кременецький ботанічний сад завдячує широким зв’язкам з ботанічними садами світу, які частково збереглися. І донині на його адресу надсилають каталоги рослин з Великої Британії, Данії, Швеції, Фінляндії. А насіння кременецькі біологи отримують з Австрії, Німеччини, Італії, Росії...

Не дивно, що австрієць був так закоханий у Волинь, її людей і природу. Флора Західного Поділля і Кременецьких гір надзвичайно багата. Вона широко представлена у ботанічному саду червонокнижними і регіонально рідкісними рослинами. Символ саду — бук пурпуролистий, який зберігся з часів його закладання. І нині радують око чимало дерев та екзотичних рослин, посаджених засновниками саду. Починався він з 4,5 гектара, а нині його площа — 200 гектарів. Мають біля чого працювати 48 чоловік, цей колектив очолює Василь Стельмащук. Рельєф саду складний, що утруднює обробіток, в основному застосовується ручна праця. Але як все доглянуто! Цю рукотворну красу треба бачити, описати її не можна. Хоча можна уявити, скільки праці, скажімо, вкладено у годинник-клумбу, кожний сектор якого засаджено рослинами, які розкриваються у певну годину. Більше 300 видів налічує колекція лікарських рослин. А яка гарна тераса з рододендронів, зібраних з усього світу!

Та і тут нищать! Лише минулого року, за словами заступника директора з наукової роботи Антоніни Ліснічук, котра зробила мені екскурсію садом, вкрали 30 кущів рододендронів. Для злодіїв стриму немає, адже цю територію не огороджено. Збереглися фрагменти дуже красивої двохсотлітньої огорожі, але їх треба поновлювати, будувати нову. З мільйона гривень, обіцяних Міністерством охорони навколишнього середовища з нагоди ювілею саду, 600 тисяч планують виділити саме на те, щоб його загородити.

Слід сказати, що за 200 років Кременецький ботанічний знав і злети, і падіння. Останні п’ятдесят літ він занепадав. Належав то Кременецькому педінституту, то станції юннатів, то перебував на бюджеті міста. І лише з 2001 року держава повернулася обличчям до цієї унікальної пам’ятки природи і людської праці. Поки що фінансування менш ніж скромне, вистачає лише на зарплату, Трохи заробляють самі, вирощуючи на продаж вічнозелені дерева і кущі. Могли б робити набагато більше, якби відновити оранжереї і теплиці, але на це також потрібні кошти. Колектив тут працелюбний. Його науково-дослідницький потенціал — 25 науковців — поки що повністю не задіяно, знову-таки — через брак коштів. Нещодавно на міжнародну наукову конференцію «Різноманіття фітобіоти: шляхи відновлення, збагачення і збереження» до Кременця з’їхалися вчені і науковці з усіх куточків України та зарубіжжя. Є надія, що 200-літній ювілей саду стане початком його відродження.

На знімку: Антоніна Ліснічук на ділянці рододендронів; пам’ятник Віллібальду Бессеру.

Фото автора.