Більше ста рейсів «пропали» уже нинішнього року, уточнили в обласному об’єднанні пасажирських автостанцій. Найчастіше скасовують їх між райцентрами і сільськими населеними пунктами. Є такі села, куди автобус ходить один раз на тиждень. Переважно сільські пасажири бачать у себе автобуси двічі на тиждень. Начальник управління транспорту Вінницької облдержадміністрації Борис Рибак однією з причин скорочення рейсів називає неповну компенсацію транспортникам за перевезення пасажирів пільгових категорій. Майже весь транспорт нині перебуває у приватній власності. А власник відмовляється кредитувати державу зі своєї кишені. Тому й загострилася проблема.

За інформацією співрозмовника, держава компенсує перевізникам у кращому разі від 60 до 70 відсотків заявлених сум витрат на перевезення пільговиків. Здебільшого їх виплачують один-два рази на рік. Хоча звітують транспортники щомісяця. Проблемним залишається механізм обліку перевезених пільговиків. Не повірите, зазначає пан Рибак, але в кожному районі рахують по-своєму. Проте жодна з наявних форм, на думку начальника управління, не є досконалою.

— Ми не раз виходили з пропозицією на Мінтранс, — наголошує співрозмовник, — щоб запровадити єдиний порядок у масштабах держави. До того ж є досвід інших країн колишнього Союзу. Усі вони перейшли на адресну допомогу пільговикам. Наскільки мені відомо, наше міністерство також наполягає на запровадженні даного механізму. Але не все залежить від транспортників. Держава навіть не визначилася з категоріями пільговиків. «Ви ж, дивіться, що виходить, — продовжує Б. Рибак. — Стаття 47 закону про держбюджет на 2007 рік передбачає 16 категорій пільговиків. Тим часом загальна кількість таких категорій, згідно з чинним законодавством, значно більша (44). Відповідно, всі, хто підпадає під них, посилаються на закони і хочуть їхати безплатно. Але кошти держава виділяє тільки на пільговиків 16 категорій. Перевізник тим часом не агітатор, щоб кожному роз’яснювати розбіжності у наших законах. Тому й виникають скандали між ними і пасажирами-пільговиками.

Для довідки

Із 1,7 мільйона жителів Вінницької області — 511 тисяч (40 відсотків) мають право на пільговий проїзд у транспорті.

Хто конкретно веде облік перевезень пільговиків? Як з’ясувалося, одразу чотири відомства мають безпосередній стосунок до цієї справи. Одне з них — управління соціального захисту і праці. Саме з ним перевізники укладають угоди. Через його структури на місцях держава повертає перевізникам компенсацію. Але платить гроші вже інше управління — фінансове. Тому в соцзахисті вам не дадуть інформації, за який саме період сплачено кошти. Облік пільговиків ще веде Держстатистика. Управління транспорту і зв’язку, як то кажуть, причетне до розв’язання питання. Бо перевізники найчастіше з цього приводу звертаються до цієї структури.

— У кожен автобус ми не можемо свого контролера посадити, — зазначив один з чиновників у відповідь на прохання надати конкретну інформацію про перевезених пільговиків. Зате кожне назване вище відомство керується відповідним наказом. Скажімо, в облуправлінні статистики є наказ Держкомстату №155. Там сказано, що пільговики визначаються за коефіцієнтом від платних до безплатних пасажирів. Ось так множать і ділять пасажирів. Хіба можуть при такому підрахунку цифри відповідати конкретному стану справ?

Наталія Лівакова, начальник відділу персоніфікованого обліку користувачів пільг обласного управління соціального захисту і праці, пояснила, що область завжди отримує меншу суму на компенсацію, ніж заявляє. Зокрема, на нинішній рік просили 60,4 мільйона гривень, а виділили 45,4 млн. Але ще невідомо, чи всі вони надійдуть до нас. Бо торік із виділеної суми 38,2 млн. грн. недофінансування становило 6.6 млн. грн.

— А які суми називають самі перевізники?

— Вони — захмарні, — каже співрозмовниця. — Постанова Кабміну №117 передбачає розмір компенсації лише в межах бюджетного фінансування. На сьогодні, за даними співрозмовниці, вони вже нарахували до виплати 19,7 млн. грн. компенсації. Це на всі категорії пільговиків. У тому числі транспортникам — 16,7 млн. грн. «Чи вже сплачена дана сума?» — «Це не наше питання, — наголошує пані Лівакова, — виплати здійснює фінансове управління». До речі, на наступний рік наш соцзахист просить у держави для пільговиків ще більшу суму — 81 мільйон гривень.

Точка зору перевізника

Сергій К.: — Ці договори, ця постійна бухгалтерія нікому не потрібні. Беруть все, як заманеться, і роблять нас дурними. Дали б людям допомогу — і не треба зайвої мороки. Ви бачили, хто в списку пільговиків? До ветеранів війни, інвалідів не може бути претензій. Ці люди сповна заслужили на допомогу. А візьміть вчорашніх міліціонерів, прокурорів... Вони теж є в цьому списку. У 45 років виходять на пенсію, здорові люди. Пенсію мають — дай Боже кожному. За що їм пільги?

Вінницьке обласне об’єднання пасажирських автостанцій проводить експеримент у Літинському районі з «нульовими» квитками для пільговиків. Пасажир, який має право на безкоштовний проїзд, не платить за нього, але його поїздку все одно фіксує комп’ютер. Як і кожному пасажиру, йому видають квиток. Щоправда, безкоштовний. Помилки у кількості перевезених пільговиків при цьому не може бути. Вінничани запропонували свій варіант обліку на випадок, коли пасажир сідає в автобус на сільській автостанції, де нема комп’ютерів чи коли його підбирають по дорозі.

Як стверджує начальник Вінницького обласного управління пасажирських автостанцій Станіслав Гуменчук, кількість пільговиків після цього істотно скоротилася. Якщо до експерименту протягом місяця перевізники заявляли в середньому 15 тисяч гривень компенсації, то за новим обліком сума зменшилася приблизно втричі—четверо. За словами С. Гуменчука, на розробку нового механізму обліку затрачено багато часу, його погоджено у необхідних міністерствах — транспорту, економіки, фінансів. Там погоджуються з тим, що запропонована схема досконаліша порівняно з тією, що діє нині. Але... лише на словах. Бо на якомусь етапі документ... заліг під сукном.

Фото з архіву «Голосу України».