Звідки взявся «хаос»

Здається, він насамперед у головах тих, хто всіляко намагається втлумачити цю думку суспільству, адже, за останніми даними Центру соціальних досліджень «Софія», який аж ніяк не можна запідозрити у симпатіях до уряду, понад дві третини — 67,4 відсотка наших співвітчизників горді з того, що є громадянами України.

І це — не випадково. Як зазначив нещодавно на прес-конференції міністр економіки України Анатолій Кінах: «Українська економіка за період діяльності чинного уряду продемонструвала позитивну динаміку розвитку, долаючи негативні наслідки істотного підвищення вартості енергоресурсів на початку року, відбулася певна адаптація суб’єктів до нових умов господарювання». Про це свідчить прискорення темпів економічного зростання. Так, приріст обсягів промислового виробництва за січень—липень становив 11,2, приріст реального ВВП — 7,7 відсотка. А далі все відбувається за відомою формулою: зростає економіка — поліпшується добробут народу (аж ніяк не навпаки). У січні—червні 2007 р., наприклад, проти відповідного періоду 2006 р. реальні наявні доходи населення збільшилися на 10,8 відсотка, реальна заробітна плата штатних працівників — на 12, середній розмір пенсії підвищився на 21,4 відсотка. Індекс інфляції, яка, за твердженням політичних опонентів, буквально «з’їдає» доходи людей і зводить нанівець всі досягнення уряду в соціальній сфері, за 7 місяців інфляції становив всього-на-всього 105,6 відсотка, що менше за аналогічний період 2005 р. — 106,7.

Але, на думку експертів, найважливішим чинником зростання довіри народу до урядової соціально-економічної політики є загальне збільшення обсягу депозитів: юридичних осіб — на 21,5 відсотка, фізичних осіб — на 23,2. Оце справжній перелом у громадянській свідомості! Ось вони, реальні підстави (не порожні передвиборні балачки!) для того, щоб пишатися своєю країною!

Проте не все так сталося, як гадалося. Це добре розуміємо не лише ми, а й ті міжнародні структури, які дуже прискіпливо відслідковують загальну ситуацію в Україні, її причини та найбільш вірогідні наслідки. Так, у доповіді Всесвітнього економічного форуму (ВЕФ), де визначено рейтинг конкурентоспроможності України, зроблено не дуже оптимістичні висновки. За рік втрачено 10 позицій, і серед 125 країн нам відвели загальне 78 місце. Країну відкинула назад низька якість діяльності державних і суспільних інститутів. І не дивно: через політичну нестабільність система управління державою надзвичайно розхитана, при цьому парламентська складова майже півроку не працює.

На думку міжнародного рейтингового агентства Standard§Poor’s, позачергові вибори негативно впливають на бюджетну дисципліну, процес приватизації, реалізацію важливих структурних реформ. Інакше кажучи, йдеться про зниження нашої конкурентоспроможності, а саме за такими висновками впливових зарубіжних структур визначаються місце країни у світі та ставлення до неї, зрозуміло, із відповідними політико-економічними наслідками. Отже, на нас можуть очікувати складні часи. Жаль, що цієї простої істини не второпають творці та поборники хаосу, хоча, найімовірніше, саме навпаки: вони добре розуміють, що виробляють і вироблятимуть із власним народом під гаслами «нової демократії».

Суспільству давно варто якомога уважніше прислухатися до думки тих, хто правдиво оцінює нинішній соціально-економічний стан країни та об’єктивно прогнозує його подальший розвиток. Наприклад, до висновків, які зробив міністр економіки України Анатолій Кінах за результатами діяльності уряду в 2006—2007 рр., зокрема, такого: «Основним пріоритетом на 2007 та подальші роки є підвищення конкурентоспроможності економіки. Тільки таким чином, а не через популістські заходи, які не забезпечують сталого зростання і лише відтягують у часі впровадження необхідних реформ, можна реально підвищити якість та безпеку життя громадян України». Спеціалісти з проблем соціальної політики в державі також попереджають: орієнтація на соціальні стандарти в країнах ЄС потребує підвищення конкурентних переваг вітчизняного ринку.

Вимушена бездіяльність вищого законодавчого органу країни не лише гальмує запровадження системних реформ, а й відкидає країну назад, позаяк програма глибоких масштабних реформацій, що розроблена урядом до 2011 р., потребує вчасного законодавчого забезпечення. А коли його взагалі немає, то найкращі плани лишаються на папері.

Так, ретельно відпрацьований проект Земельного кодексу вкотре не прийнято Верховною Радою, цивілізованої земельної реформи досі не відбулося. Проект Податкового кодексу України теж знову закинуто на полиці парламенту. Така само доля спіткала і довгу низку інших законодавчих актів, вкрай необхідних країні. У такій ситуації навіть мови не може бути про системні соціально-економічні перетворення. Який там прогрес? Яка тут стабільність?

Можна, звичайно, гордитися досягненнями уряду в соціально-економічній сфері, але із пересторогою, бо коли справді державою опанує хаос, то наслідком стане новітня руїна. Це Україна вже переживала у своїй історії, треба нагадувати, чим все скінчилося? «Нам потрібно два-три роки для того, щоб ми змогли накреслити свою стратегічну лінію й почати рухатися у правильному напрямку», — кажуть лідери опозиції західним журналістам. Отже, пересічним українцям треба бути готовими до того, щоб якомога міцніше затягнути паски на два-три і подальші роки? Бо відомо: економіка — дуже інертна річ, і бавитися з нею означає одне — на країну очікує криза, знову-таки створена штучно.

Є й інший шлях. Міністр економіки Анатолій Кінах чітко визначив його головний напрям: «Україні потрібно розвиватися не ситуативними діями, а продуманими, науково обгрунтованими методами. Я пропоную всім, хто розуміє важливість цього завдання, припиняти політичну метушню і об’єднувати зусилля для здійснення справжнього українського прориву».