Снятин, що на Прикарпатті, готується відзначити 850-річчя з дня заснування. Це одне з найстаріших міст у регіоні, яке за віком поступається лише Галичу і Тисмениці. Якщо Коломию вважають столицею Гуцульщини, то Снятин — столицею Покуття. Перша історична згадка про нього датується 1158 роком. А назва походить від імені колишнього власника міста — воєводи Костянтина (Коснятина) Сірославовича — знатного боярина при дворі галицького князя Ярослава Осмомисла. До ювілею ще рік, але заклопотані снятинці виправляють: «лише рік», бо мають багато встигнути до цієї дати.

— Покутяни пишаються, що в Снятині є чи не найвища в країні ратуша (її висота сягає 50 метрів). Є тут немало й інших пам’яток архітектури кінця XІX—початку XX століття. Тож перше наше завдання — відреставрувати історичний центр міста, — ділиться планами голова Снятинської райдержадміністрації Богдан Білик. — Звичайно, треба відремонтувати до свята наші дороги. Очікуємо гостей з усіх-усюд, особливо з діаспори, тож не хотіли б осоромити Снятин ямами та вибоїнами. А самих снятинців мріємо привітати якісною «комуналкою». Зокрема, водопостачанням, з яким маємо проблеми, адже в місті ще й досі є водопровідні комунікації, споруджені за часів Австро-Угорщини. Плануємо також до ювілею випустити фотоальбом, присвячений рідному місту. Сподіваємося, що за нього візьметься наш земляк — лауреат Державної премії імені Т. Шевченка фотомитець Василь Пилип’юк. Світ побачить і ювілейна двогривнева монета «Снятину — 850», на якій будуть зображені герб міста і ратуша. Випустимо й ювілейні значки, плакати, календарі, іншу сувенірну продукцію. Беремося звести три пам’ятники — Тарасові Шевченку, нашому землякові Михайлові Бажанському, який у Детройті заснував журнал «Снятин», а також уродженцю Снятина художнику Ярославові Лукавецькому, чиє ім’я носить обласна премія в галузі мистецтва і архітектури.

— Грошей на все це вистачає? — запитую в голови районної адміністрації.

— Поки що «витрясаємо» на святкування усе можливе з місцевих бюджетів, шукаємо спонсорів і меценатів. Але коштів тих, звісно, мало. Тому нещодавно депутати обласної ради надіслали звернення до Кабінету Міністрів з проханням фінансово допомогти древньому Снятину належно зустріти свій ювілей. Та поки що відповіді з Києва не отримали.

— А як щодо талантів, якими завжди славилася снятинська земля? Не перевелися вони на Покутті?

— Із нашого краю, справді, родом багато відомих людей. Тут народилися письменники Василь Стефаник, Марко Черемшина, художник-графік Василь Касіян. П’ять лауреатів Шевченківської премії — вихідці з нашого краю. Приємно, що й нині снятинська земля багата талантами — маємо 26 народних колективів самодіяльної творчості (це чи не найбільше в області). Багато з них — лауреати престижних фестивалів. Тільки в селі Белелуї є три народні самодіяльні колективи, у старому будинку культури їм уже тісно — треба будувати новий. Схожа ситуація і в Снятині. Тож край славиться не лише чорноземами, які найкращі в області, гарними господарями, високими урожаями, а й народними талантами. А з хорошим настроєм люди і працюють добре. У районі стабільно зростають економічні показники.

— А яка проблема найболючіша?

— Мені болить серце за наших людей, які в різний час виїхали на роботу за кордон. Загалом, це близько 12 тисяч мешканців. По суті, це цілий Снятин, де проживають нині понад десять тисяч осіб. На руках бабусь і дідусів залишилися онуки. Я за фахом дитячий лікар, люблю малюків, тож дуже хотів би, щоб їхні батьки повернулися додому. Хоча б на ювілей міста.

Івано-Франківська область.