Михайло Корнієнко: «Пора перетворити українську міліцію на цивілізовану поліцію європейської держави»

Михайло Корнієнко — міліціонер «за обов’язком та покликанням», з блискучою професійною характеристикою — переконаний, що настав час Україні перейти на правоохоронне (поліцейське) обслуговування громадян і перетворити українську міліцію на цивілізовану поліцію правової європейської держави. «Наша міліція стала освіченою та професійною і за своїми функціями уже давно відповідає поняттю «поліція», — заявив М. Корнієнко. Тепер, за його словами, головне — «переламати психологію», в тому числі й народних депутатів, оскільки саме їхнє «консервативне мислення» завадило раніше узаконити новий термін. Водночас в. о. керівника МВС наголошує: не в назві сенс реформи органів внутрішніх справ, а в наповненні її якісним змістом.

— Михайле Васильовичу, якими є ключові положення нової Концепції, і що вони покликані змінити в системі МВС?

— Суть реформи полягає в побудові такої системи, яка відповідала б європейським стандартам. Йдеться, насамперед, про перехід від карального до соціально-сервісного змісту її діяльності. Це означає, що функції відомства повинні бути підпорядковані забезпеченню конституційних прав і свобод громадян, охороні їх життя і здоров’я. У зв’язку з цим пропонується нова структурна модель системи МВС. На наш погляд, вона має включати Національну міліцію, Слідчий комітет, Внутрішні війська, Державну службу з питань міграції, експертну службу, Державну прикордонну службу, Державну службу протипожежної охорони, а також служби забезпечення і логістики. Такий підхід є характерним для більшості європейських країн.

Ще один важливий момент. Потрібно, нарешті, раз і назавжди покінчити з практикою радянських часів, коли міліція нерідко змушена виконувати свої функції відповідно до бажань представників влади. Відверто кажучи, ми розуміємо, як це важко зробити, але відступати уже нікуди — час вимагає вжиття рішучих заходів у цьому напрямі. Один із шляхів, пропонованих у Концепції, такий: органи внутрішніх справ і всі їх підрозділи підпорядковуються винятково міністрові. Місцева влада не повинна командувати міліцією!

Звичайно, МВС є центральним органом виконавчої влади і перебуває у підпорядкуванні Кабінету Міністрів. Але це не означає, що відомство виконуватиме звернення чи вказівки, які кому заманеться. Ніхто — ні Президент, ні Прем’єр-міністр, ні Голова Верховної Ради не мають права втручатися у діяльність органів внутрішніх справ. І це не гасло, а порядок, який буде прописано в нормативних документах.

Концепцію уже практично розроблено і незабаром буде представлено до РНБО. Всі внесені нами пропозиції увійдуть до загальнодержавної програми реформування правоохоронних органів.

— Якими мають бути функції міністра у контексті реформи?

— Керівник МВС призначається парламентом за поданням Кабінету Міністрів і, безумовно, виконує передусім політичні функції. Він представлятиме міністерство в органах влади, а також займатиметься питаннями фінансування, контролю за виконанням бюджету, братиме участь у прийнятті законів тощо.

— Чи має при цьому суттєве значення, цивільна це людина або «в погонах»?

— Гадаю, це не матиме великого значення, хоча ми повинні звикати до міністра-політика. Особисто я не бачу на чолі МВС винятково професіонала. «В погонах» мають бути ті, хто відповідає за конкретні ділянки функціонування відомства — перші заступники, заступники міністра, керівники підрозділів. Необхідно лише забезпечити стабільність їх діяльності, щоб, як в інших країнах, вони залишалися на своїх посадах, незалежно від зміни влади. На жаль, ми уже «проходили» ситуацію, коли після помаранчевої революції було звільнено 19 тисяч працівників органів внутрішніх справ вищого та нижчого ешелонів і професійне ядро виявилося розмитим.

— Але наразі міліції вдалося розкрити ряд гучних злочинів, зокрема, серійні вбивства у Дніпропетровську та Євпаторії. Чи означає це, що кадрова ситуація уже не є такою загрозливою?

— Ми вжили цілу низку заходів, щоб виправити помилки попереднього керівництва. Наприклад, міністром (Василем Цушком) було впроваджено колегіальне обговорення кадрових питань, у тому числі щодо присвоєння звань та призначення на посади. Цей порядок діє стосовно керівників УМВС, їх заступників, начальників МРЕВ.

Візьміть останніх, це ж була просто біда. За багатьох з них (десь відсотків 20) наполегливо просили: залиште на посаді, й край. Нині ми проводимо планову заміну — приблизно 30 відсотків — керівників МРЕВ. Хтось надто довго працює на такій привабливій посаді, хтось перегнув палицю з покупкою автомобілів, хтось почав будувати по 2—3 будинки...

Коли ми сюди прийшли (зміна керівництва МВС відбулася у грудні 2006 року. — Укрінформ), буквально посипалися доповіді про те, що за присвоєння звань старшого офіцера — до підполковника — треба заплатити певну суму. Найстрашніше, що це було нормальною практикою. Сьогодні я категорично заявляю: ми її зламали. Міністр вніс пропозицію відібрати у начальників УМВС право на присвоєння звань старших офіцерів і надати його винятково міністерству. Кабмін підтримав цю ідею. Поки що це дає позитивні результати. Побачимо, як піде далі.

— Стосовно кадрової політики, то зі свого боку можу засвідчити, що вашу Службу внутрішньої безпеки /СВБ/ перестали називати «гестапо». Ви вже закінчили її трансформацію?

— Практично, так. СВБ зараз, я сказав би, приземлена, непублічна, якою, врешті-решт, вона й має бути. Абсурд полягав у тому, що раніше цією службою займалася людина, котра керувала кадрами. Тобто цей керівник сам себе перевіряв і контролював, зосередивши у своїх руках просто-таки НКВСні важелі. Кажучи російською мовою, «сам казню, сам милую, сам назначаю, сам освобождаю». На моєму віку такого в системі МВС не було. Тепер Служба внутрішньої безпеки підпорядкована міністру, з її складу виведено Інспекцію з особового складу, яка займається розслідуванням випадків правопорушень з боку працівників міліції та їх попередженням.

Зазначу, що СВБ є, передусім, оперативним, контррозвідувальним підрозділом, який встановлює неділові зв’язки та стосунки наших працівників, виявляє корупціонерів, тих, хто входить до злочинних груп тощо. Це таємна і непроста робота. Нині вона ведеться без шуму, крику і піару.

— З 1 липня міліції додалося роботи у зв’язку з передачею вам у підслідність тяжких злочинів проти особи. Знаю, що прокурори неохоче розстаються з кримінальними справами, які вони порушували, розслідували...

— Я не сказав би, що процес передачі кримінальних справ проходить з якимись проблемами. Звичайно, слідчого можна зрозуміти, йому важко віддати справу, так би мовити, «на марші», з власними напрацюваннями, коли хочеться самому стати героєм цього процесуального дійства. Це суто професійна фішка.

З другого боку, в прокурорів немає жодних підстав переживати стосовно неналежного подальшого розслідування справ з боку міліції. Ми цим займаємося уже кілька десятиріч. Розслідуються і складніші злочини, ніж вбивства, причому багатоепізодні. Якщо взяти дорожні аварії, то там розібратися значно важче, ніж у вбивстві, де, як правило, один епізод (багатоепізодних справ про вбивство — 10—15 відсотків). Розбій та пограбування це теж складніші злочини. Тож я гарантую професійне і якісне розслідування переданих нам кримінальних справ.

А труднощі виникають лише організаційного характеру, адже йдеться про 9 тисяч кримінальних справ. Проте в цьому напрямі ми нормально співпрацюємо з прокурорами.

— Але ж все-таки міліції передають не всі справи про вбивства. Наприклад, справу Гонгадзе прокуратура навряд чи вам віддасть.

— Є категорія кримінальних справ, які недоцільно передавати іншому відомству. Це багатоепізодні справи на десятки і сотні томів. Їх дуже важко вивчити і «переварити» тим, хто ними не займався. Для цього потрібні місяці й не один слідчий. А у прокуратурі працюють цілі бригади слідчих, оперативних працівників, які вже «у темі». Буде абсолютно правильним — з професійної, процесуальної, якої завгодно точки зору — залишити прокурорам ці справи, а ми їм допомагатимемо. Нічого страшного в цьому не бачу.

Таких справ в Україні нараховується десь сотня. У їх числі й справа Гонгадзе. У даному разі питання про передачу навіть не порушувалося ще й тому, що як обвинувачені, а тепер уже і як підсудні проходять працівники міліції. Такого роду справи прокуратура й надалі прийматиме до свого провадження.

— Михайле Васильовичу, як ви оцінюєте ситуацію у ДАІ і які зміни очікують цю службу?

— Державтоінспекція — це, безумовно, одна з «гострих» служб МВС. Уявіть собі, нині в Україні налічується майже 10 млн. легкових і вантажних автотранспортних засобів. Це лише зареєстровані, без урахування тих, що йдуть транзитом, на яких їздять за дорученнями тощо. Наші дороги просто не пристосовані до обслуговування такої кількості транспорту. Покриття, розмітки, світлофори — все це далеке від досконалості й сприяє аварійності. Статистика просто жахлива: в середньому в Україні гине 20 людей щодня, травмуються понад 100 осіб.

З другого боку, водіям не вистачає елементарної культури поведінки на дорогах. Саме грубе порушення правил — не пропустив, перевищив швидкість, сів за кермо у нетверезому стані — здебільшого й призводять до загибелі або травмування людей.

Як з цим боротися? Ми пропонуємо кілька варіантів. Це приведення доріг до європейського стану. Нам конче необхідні сучасні автобани, розв’язки, віадуки. Архітектори доріг повинні враховувати також можливість того, щоб траси не перетиналися. І хоча для здійснення таких планів, навіть за оптимістичного розкладу, потрібно років 20, робота в цьому напрямі розпочалася. Фахівцями МВС за участі «Укравтодору» розроблено низку програм, які вже затверджено Кабінетом Міністрів. Інша річ, що відсутність коштів поки що не дозволяє їх реалізувати.

Друге. Цілком очевидно, що служби, які стоять на заваді порушенням на дорогах і забезпечують безпеку руху, конче потребують удосконалення. Тому ми знову пішли на те, щоб реорганізувати Державтоінспекцію, правильніше, повернутися до її старої моделі.

Найперше, що має намір здійснити МВС у цьому напрямі, — повернути працівника ДАІ на дорогу. В умовах відсутності відеоспостереження інспектор уже своєю присутністю дисциплінуватиме водіїв і забезпечуватиме безпеку. Це, до речі, визнають і самі власники автотранспорту. Крім того, до кінця року знову з’являться стаціонарні пости ДАІ. І нехай кажуть, що Європа цього не сприймає — в нас інший менталітет. Тут готується новація — жорсткий контроль, зокрема, за допомогою відеокамер, щоб спостерігати не лише за трасою, а й за самими працівниками ДАІ.

Ми повертаємося також до того кількісного складу служби, який був раніше, і додаємо до цього ще 5 тисяч працівників. МВС знайшло такі можливості. Будуть відтворені підрозділи ДАІ в кожному районі, кожному місті, причому з підпорядкуванням облуправлінням, щоб мінімізувати всілякі інші впливи.

Ще один чинник, який сприятиме посиленню впливу на ситуацію на дорогах, — об’єктивна статистика. Попередні два роки на керівників ДАІ чинився шалений тиск — вимагали у звітах знижувати рівень аварійності. Коли ми у 2006 році вивчали це питання, то виявили близько 700 «прихованих» загиблих. Кому потрібна така «приємна» статистика? Зараз ми показуємо реальний стан речей.

Сподіваюся, уже з вересня нова структура запрацює.

— Михайле Васильовичу, наскільки обгрунтовані розмови про те, що МВС ліквідовує свої підприємства, які надавали платні послуги населенню, і скорочує перелік цих послуг?

— Я хотів би заспокоїти громадян — від того, що в цій сфері відбуваються певні зміни, вони не постраждають. МВС справді ліквідовує деякі структури, але лише ті, котрі серйозно паразитували на нашому тілі. Це передусім «Рікас» і «Ресурси-документ». Ми отримували від них не дуже багато допомоги, крім того, на цих підприємствах виявлено ще й так званий «чорний нал». Ми усвідомлюємо, що там створено робочі місця і від закриття постраждають люди. Але працівники цих підприємств повинні знати: вони отримували буквально копійки, а основний прибуток йшов у кишені їхніх керівників. Зазначу, що ліквідаційні процеси проходять непросто, бо нас втягують у судові спори.

Про розмови стосовно нібито скорочення платних послуг, а в майбутньому відмови від їх надання я знаю і відповім так. Міліція має надавати і надаватиме такі послуги, як це, до речі, робить поліція багатьох країн світу. Там лише інші підходи до їх оцінки, та й платню вони беруть вищу.

Для нас це наповнення бюджету і спеціального фонду, оскільки, як відомо, МВС фінансується далеко не на 100 відсотків від потреб. Коли це станеться, тоді й необхідність у платних послугах відпаде. Але зараз надто рано про це говорити. Навпаки, до тих послуг, що надавалися міністерством, а це десь чотири десятки, додалося ще 5—6. Їх перелік регламентовано постановою Кабміну. Нині готується спільний наказ МВС, Мінекономіки і Мінфіну про тарифи.

— Ваші колишні колеги — екс-заступник міністра внутрішніх справ Геннадій Москаль та екс-начальник столичної міліції Віталій Ярема, які йдуть на вибори у списках «НУ—НС», стверджують, що МВС усупереч закону бере активну участь у виборчій кампанії.

— Цю та інші нісенітниці на кшталт того, що після їхнього звільнення міністерство стало гірше працювати, навіть коментувати не хочеться. Я розумію, що вони включилися у передвиборну боротьбу, але ж, вибачте, в цій боротьбі теж є моральні рамки і відповідальність.

Хіба не аморально з боку Геннадія Геннадійовича (Москаля) робити заяви про те, що у справі євпаторійських убивць нібито спіймали «не тих» і припускати, що вбивства продовжуватимуться? Ну звідки він може знати, що робиться по цих справах? Він же професіонал, оперативний працівник і чудово розуміє, що не можна так ображати своїх колег. Так, ми розкрили ці два злочини, і це — оперативна удача, за якою стоїть копітка робота.

Вирахувати і знайти підозрюваних та ще й у курортний сезон було надзвичайно важко, оскільки в одному випадку ним виявився не рецидивіст, а пересічний громадянин, сім’янин, хоча й з психічними вадами, а в іншому — особа взагалі без певного місця проживання. Непросто було розкривати ці злочини ще й тому, що нині все політизується. Деякі політики навіть цими трагедіями розмахували, як прапором, і кричали, що міліція не вміє працювати.

Уміє. Йде нормальна робота в усіх ланках МВС. Працюють справжні професіонали, які не мріють про те, щоб красуватися на бігбордах, а фахово роблять свою справу. А приклади Москаля та Яреми зайвий раз доводять: коли міліціонер йде у політику, це завжди закінчується фіаско.

— Саме тому вас немає в жодному виборчому списку?

— У мене була можливість піти в політику. Але я цього не зробив. Я працівник міліції, і навіть, коли був на пенсії, серце боліло від того, що там відбувалося. При цьому я не сказав жодного поганого слова про своє відомство, розміркувавши, що, може, моя програмна стаття про реформування МВС у тижневику «Дзеркало тижня» зупинить знищення системи.

Тепер ситуація виправляється, причому професіоналами, а не «одіозними фігурами», як сказав, зокрема, про мене Віталій Ярема. Він, до речі, був моїм підлеглим, і я підтримував його у службовій кар’єрі. Треба бути хоча б вдячною людиною.