На запитання «Голосу України» відповідає народний депутат України І, ІІІ та ІV скликань, головний редактор газети Верховної Ради «Голос України» у 1990—2002 роках, двічі — керівник парламентського Комітету з питань свободи слова та ЗМІ, лауреат журналістської премії «Незалежність» Сергій ПРАВДЕНКО.

1. Як ви оцінюєте нинішню політичну ситуацію?

2. Хто переможе на дочасних парламентських виборах?

3. Чи буде сформована коаліція у парламенті шостого скликання?

4. Що очікує Україну, якщо парламент шостого скликання так і не запрацює?

1. Як таку, що влаштована парламентською опозицією в п’ятому скликанні. Опозицією, чільники якої не розраховували, що опиняться на образливій дистанції від владного корита.

2. Обмежуся висловленням власних побажань. Найкраще було б, аби громадяни України провчили тих, хто затіяв оці дострокові вибори-витрати. Тобто, щоб істотно додалося голосів у партій нинішньої правлячої коаліції. Врешті-решт, ми з вами маємо право на те, щоб один уряд пропрацював хоча б три-чотири роки поспіль, аби було видно, що до чого, без мітингової демагогії. Тобто, щоб нинішня опозиція, де є безліч знервованих відсутністю владних важелів скоробагатьків, таки отримала облизня.

А хто ну геть не симпатизує регіоналам, комуністам та соціалістам, добре придивіться до Блоку Володимира Литвина і до самого лідера цього блоку. Володимир Литвин — один з дуже небагатьох вітчизняних політиків найвищого рівня, кому справді болить Україна і, головне, він знає, що робити і як робити.

Склад Верховної Ради з цих чотирьох сил був би, вважаю, сьогодні найвдалішим для народу України. Володимир Литвин, добре знаючи механізм влади зсередини, не допустить, аби нинішня правляча коаліція після перемоги уявила, що схопила вже Бога за бороду, він усіх змусить працювати на народ — я в цьому переконаний.

А решта, ті, що скаламутили державу, хай би відпочили, а то вже добрий десяток років переймаються, сердеги, недоторканністю депутатів та Конституцією під чергового вождя. Треба дати їм час утнути щось новеньке. Років хоча б п’ять...

Хочу, щоб так і сталося.

3. Правляча коаліція в такому ж складі, як і нині (якщо всі три сили пройдуть), буде сформована. Дуже багато важитиме, з ким буде Блок Володимира Литвина.

4. Якщо БЮТ і «НУ-НС» не отримають 226 депутатських мандатів, вони просто не складатимуть присяги. Бо за що ж боролися — знову оте саме золоте корито за видноколом... У такому разі матимемо президентське правління, коли уряд та адміністрації на місцях обсядуть представники БЮТ і «НУ-НС». Тобто вони за будь-якого результату виборів — не в програші, а отримують жадане.

Вибори до Верховної Ради за цих умов призначать на весну 2008-го, відтак перенесуть (причина знайдеться) на осінь 2008-го. І на той час у нас абсолютно розквітне свобода й демократія під щільним патронатом квартальних наглядачів з «НУ-НС» та БЮТ і відбудуться під вищезгаданою опікою вибори до ВР. Від такого повороту подій в Україні світочі демократії на Заході будуть у захваті, старенький Сорос взагалі матиме шанс на оргазм, Березовський у центрі Лондона гулятиме у вишиванці, а ми з вами, шановні співгромадяни, де і в чому? Отож...

Партія регіонів та її союзники, якщо не отримають більшості, подібного втнути не можуть, бо це призведе до того ж самого президентського правління з вищеописаними наслідками.

Вихід у нашого народу знову-таки один — голосувати за Блок Володимира Литвина і партії нинішньої урядової коаліції. Так, щоб вони разом набрали не менше 301 мандата. Тоді хай нинішня опозиція хоч гопки скаче... А те, що Володимир Литвин у кризовій ситуації займе позицію в інтересах народу і держави — не маю сумніву. Над ним не тяжіє бізнес чи кланові інтереси. Він — учений і державний чоловік.

Ситуація, за якої «НУ-НС» та БЮТ отримають у спілку Володимира Литвина і в такий спосіб матимуть 301 місце, теж вірогідна. Але ті дві сили так перечубляться між собою за посади, що куди вже третю залучати...

Якщо парламент шостого скликання таки не запрацює — біду відчує кожна людина. Благодать буде лише для злодіїв різної проби.