Побачивши цього симпатичного молодого чоловіка вперше у 55-му поштовому відділенні Луганська, мимоволі подумалося: цікаво, ким він тут працює? Як тільки він з’явився в залі, відразу до нього почали звертатися, як до старого знайомого. До того ж обличчя людей випромінювали не просто приязнь, а якесь обожнювання. «Женя, Женечко, ти принесеш мені пенсію?» — зазирала йому в обличчя інтелігентного вигляду бабуся. «Звичайно! — посміхався у відповідь Женя. — Як завжди!» У цей час біля оператора задзвонив телефон. Вона підняла слухавку і вже через пару секунд покликала: «Женю, тебе». Так хто ж він, цей симпатичний і всіма обожнюваний Женя?

Він — листоноша. Ще коли навчався в школі, готувався стати будівельником. Закінчив училище, одержав робочу професію і... пішов працювати на пошту. Жені Варварову тоді було всього вісімнадцять, життя в нього, по суті, тільки починалася, от і вирішив він знайти собі справу до душі. А хотілося носити сумку листоноші. Вирішив хлопець так: попрацюю на пошті, а потім буде видно, що далі робитиму. Можна на будівництво піти, за фахом працювати, а можна й у поштовій сфері кар’єру зробити. Багато хто його відмовляв: праця листоноші — і непрестижна, і малооплачувана. Наводили навіть такий аргумент. «От познайомишся ти, Женю, з дівчиною. Довідається вона, що ти простий листоноша, і не захоче з тобою зустрічатися». Вочевидь, Євген знав, що робить, бо ніхто і ніщо на його вибір не вплинуло. У 18 років прийшов він у 55-те поштове відділення і от працює тут листоношею вже 17 років.

Він — єдиний чоловік у жіночому колективі відділення поштового зв’язку, тому, як справжній представник сильної половини людства, взяв на себе найскладнішу ділянку роботи. За сімнадцять років листоноша Варваров став для багатьох своїх клієнтів мало не родичем. Часу в нього завжди обмаль, та як не вислухати Петра Івановича або Максимівну, що скаржаться на своє здоров’я, або не підтримати Семенова з 28-ї квартири. От і продовжує Женя свій робочий день. Він вважає, що найголовніше в його професії — це терпіння.

Другий раз довелося побачити Женю за інших обставин і він, зізнатися, знову здивував. Виявляється, він ще й артист! На обласному огляді художньої самодіяльності, куди мене привів професійний інтерес, Женя був задіяний у багатьох номерах. Читав вірші, грав у сценках, співав. Його виконавська манера привертала щирістю, безпосередністю і звертала на себе увагу.

Зізнаюся, зраділа, коли Євген Варваров став переможцем конкурсу нашої газети на кращого листоношу в проведеній акції «Голос України» — в кожну родину». Приз газети, а також грамоту і премію вручали йому в музеї історії пошти Луганщини. Женя дуже зрадів фірмовій футболці та бейсболці з написом «Голос України» і сказав, що тепер він буде «ходячою рекламою» парламентського видання. Приємно і те, що вибір газети був правильний: напередодні вручення призу і премії «Голосу України» Євгена Варварова було визнано кращим листоношею Луганська.