Учора Анні Політковській виповнилося б 49 років. Кулі, що обірвали її життя торік 7 жовтня, в день народження ще одного російського громадянина —президента Володимира Путіна, внесли корективи у відзначення «іменин». Замість святкових тостів —жалобні промови: в Москві відбувся мітинг пам’яті журналістки. Замість вітальних букетів Анні — квіти до під’їзду будинку, де пролилася її кров...

Випадково чи за фатальним збігом обставин своєрідний подарунок до цього дня підготувала й Генеральна прокуратура Росії. Недавно її чільник Юрій Чайка оголосив сенсаційну як для такого резонансного злочину новину: арештовано десять підозрюваних у причетності до вбивства Політковської — безпосередніх виконавців, організаторів та їх підручних. Пізніше до них додали ще одного «засвіченого» в операції. Список імен злочинців, спочатку засекречених «в інтересах слідства», а згодом — так само в чиїхось інтересах — «злитих» у російські ЗМІ, стверджує, що на Анну полювали в «інтернаціональному» масштабі: крім чеченців у справі фігурують й особи цілком слов’янської національності. І навіть співробітники ФСБ (найгабаритніший за званням — підполковник УФСБ по Москві і Московській області Павло Рягузов) та МВС. Щоправда, за роз’ясненням Генпрокурора, всіх їх уже звільнено, і підозрювати російські спецслужби в причетності до ліквідації незручної для влади журналістки не треба. Органи, рішуче заперечив він таку версію, не відповідають за окремих своїх представників.

Утім, уже колишні силовики займалися справою нашого генерала Пукача — організацією «наружки» за спецкором «Новой газеты», а розстріляли її чеченці «за дуже велику суму грошей, а не з особистої неприязні». Очевидно, щедрий гонорар, а не доброзичливість виконавців до людства в принципі зіграли свою чорну роль і в інших злочинах: Юрій Чайка стверджує, що особи, підозрювані у вбивстві Анни Політковської, причетні і до знищення редактора російської версії журналу «Форбс» Павла Хлєбникова та першого заступника голови Центрального банку Росії Андрія Козлова. Отже, доблесні зусилля російських правоохоронців увінчалися трикратним успіхом. Він не залишився непомічений ні в самій Росії, ні за кордоном. І президент Путін, і нинішній московський ставленик, керівник «суб’єкта РФ» Рамзан Кадиров (той самий «герой» останнього в житті Анни інтерв’ю — буквально за годину до пострілів у під’їзді, — котрого вона звинуватила у здирництві) висловили задоволення розслідуванням. Прогрес у ньому відзначили і голова ПАРЄ Рене ван дер Лінден та посол США в Москві Вільям Бернс.

Усе і справді було б чудово, якби рапорт про досягнення не почав тріщати по швах, як кожна наспіх зшита справа. Доки в одних підозрюваних начебто вибивають свідчення із застосуванням «підручних засобів», на що вказують адвокати, інших починають потрохи випускати із СІЗО. З’ясувалося, наприклад, що один з фігурантів має залізне алібі: на час убивства Політковської він сидів у в’язниці. Другого, за інформацією «Эха Москви», взагалі затримали за «іншим профілем діяльності», ще якась причина була для звільнення третього з одинадцяти підозрюваних.

Та, схоже, найбільший казус трапиться із замовником, котрий надихнув убивць солідним матеріальним стимулом. За «наводкою» Генпрокурора Чайки, нині він перебуває за кордоном і журналістка була з ним особисто знайома. Якщо зважити також на основний мотив злочину, а таким Генпрокуратура вважає «дестабілізацію обстановки в Росії, дискредитацію влади та зміну конституційного ладу», то зовсім не важко здогадатися, кого хочуть екстрадирувати із затишного зарубіжжя. Оскільки в Росії, як ми знаємо, вічно «каламутять воду» опальні до недискредитованої влади олігархи, а Михайло Ходорковський, перебуваючи в «зоні досяжності», також обзавівся алібі, вибір падає на Бориса Березовського. Дуже вигідна версія, але не настільки близька до істини, щоб повірити у її реальність. Принаймні колеги Анни не відмовилися від власного розслідування навіть після неймовірного прогресу в розкритті справи.