Останнім часом це питання перейшло із розряду дискусійних у площину практичних дій. «Бої» місцевого значення, коли знімають із посад одних чиновників та керівників і пропонують інших, коли точиться боротьба за ті чи інші підприємства, коли пропонують «справедливо» переділити власність, спалахують у різних місцях. На щастя, обходиться без жертв і втрат. Конфлікти на певний час залагоджуються. Але від цього гострота проблеми не зменшується. Як громада має здійснювати свої повноваження із самоврядування? І чи завжди влада готова діяти саме в її інтересах? Ці питання залишаються відкритими.

Комунальне — отже, наше?

У Хмельницькому такого ще не було, щоб хтось самовільно зайняв приміщення в самому центрі міста. Захопники начебто прийшли подивитися на нього, оскільки воно було виставлено в переліку тих, що пропонують для аукціону на право оренди. Але після того змінили замки, зачинилися всередині і відмовилися пускати туди будь-кого із представників влади. Сказати, що діяли, брутально використовуючи силу, — неправда. Усе відбувалося спокійно, тим паче що серед тих, хто залишився всередині, виявилися й жінки. На агресивні дії вони не були налаштовані. А інцидент пояснили тим, що приміщення, яке досі пустувало, належить громаді міста. А оскільки вони, як представники громадської організації, і є тією самою громадою, то хочуть узяти те, що їм належить.

Те, хто і як може управляти комунальним майном, депутати почали роз’яснювати на позачерговій сесії, куди зібрались саме для того, щоб обговорити інцидент. А головне — відвоювати назад приміщення. Бо міліція, хоча і почала кримінальне провадження за статтею про самоуправство, чомусь виявилася безсила, коли мова зайшла про звільнення. Начальник міськвідділу міліції Василь Птащук пояснив депутатам, що не може діяти такими само методами, як захопники. Однак таке пояснення задовольнило далеко не всіх. Доки правоохоронці стоятимуть осторонь і делікатно спостерігатимуть за тим, що роблять порушники, навряд чи вдасться навести справжній порядок, до якого всі так прагнемо. Давно вже варто було б зрозуміти, що закон гуманний лише до законослухняних громадян, але безжальний до злочинців.

Стосовно громадських активістів, то вони пояснили, що просто хотіли мати своє приміщення, до того ж бажано в центрі міста, а головне — безплатно. Щоб там надавати юридичні послуги мешканцям краю.

Про те, що згадані квадратні метри виставлено на аукціон і початкова вартість оренди становить тридцять тисяч гривень на місяць, знали, але так само делікатно закрили на це очі. Бо запевняли, що діяли в інтересах людей, але чомусь забули про ці інтереси, коли мова зайшла про плату до бюджету, яка нині вкрай важлива для міської громади.

Конфлікт цей не настільки складний, щоб найближчим часом його не розв’язати. Адже кілька інших громадських організацій уже готові потіснитися й запропонувати свої кабінети колегам. Та й список вільних приміщень комунальної власності не є закритим — влада й сама шукає охочих їх зайняти.

І все-таки розглядали його так показово для того, щоб надалі розставити всі крапки над «і»: де закінчуються права влади і починаються обов’язки громади. Сьогодні всі ці поняття змішалися.

В інтересах людей... перекрили рух

Про те, що так само діють в інтересах громади, говорили й ті, хто перекрив рух автотранспорту із Кам’янця-Подільського на Чернівці. Там вимагали відставки директора комунального підприємства «Міськтепловоденергія».

Про те, що до комунальників, їх роботи, а тим паче тарифів на послуги, завжди знайдуться претензії, і говорити годі. Але чи справді можуть вирішити їх люди у масках та з кийками в руках? Навіть якщо вони й справді вкрай стурбовані проблемами свого міста.

Щоб вислухати всі сторони, міська влада запропонувала у спокійній обстановці провести громадські слухання. Але спокою і там не було. Після кількох виступів і суперечок у залі довелося навіть викликати міліцію, щоб заспокоїти пристрасті. І знову кожна сторона залишилася зі своїми переконаннями.

Міський голова Михайло Сімашкевич прокоментував цю подію так:

— Дивно, але до сьогодні претензій до роботи керівника не було. Незважаючи на катастрофічну відсутність коштів, лімітів на газ, кам’янчани цілодобово отримують воду. Вдало було проведено й опалювальний сезон. «Міськтепловоденергія» — єдине комунальне підприємство міста, якому вдалося залучити іноземні інвестиції для заміни мереж водо- та теплопостачання, термін експлуатації яких вже давно себе вичерпав. Але мова навіть не про це. Якщо є незадоволені, потрібно говорити про розв’язання проблеми, а не вдаватися до радикальних методів. Цікаво, але й протестувальники, з’ясовується, проти таких крайніх заходів, як блокування дороги. Та, на їхню думку, мешканці міста мають знати, як працюють комунальні підприємства, що в них робиться, наскільки чесно керівники виконують свої обов’язки.

Та хто ж сумнівається, що обидві сторони кажуть правильні та логічні речі? І всі хочуть тільки добра для людей і міста. Найбільша проблема в іншому — вони знову залишаються по різні боки барикад. Чому?

Бандити чи революціонери

Не у всіх однозначна відповідь. Ні в революційні часи, ні тепер, коли скрізь відбувається перезавантаження влади. Дедалі очевиднішим стає: хоч скільки сади нових людей, крісла залишаються старими. І в багатьох випадках саме вони, ці крісла та посади, продовжують диктувати свої умови. Романтична ідея про те, що влада належить народу, так і залишається лише ідеєю.

Хоча дехто спробував перетворити її на революційну зброю. Не чужі, а свої «зелені чоловічки» із Хмельницького з’явилися на базарі у Славуті. Нібито для того, щоб змусити тамтешніх підприємців укласти якісь незрозумілі угоди. Та містян здивувало найбільше те, що претензії начебто мали до тих торгівців, що вже кілька місяців поспіль намагаються навести лад і зробити прозорими сплати ринкового збору.

У результаті заїжджих порушників спокою доправили до міліції, тепер слідство розбирається, чи було вчинено злочин і який. А представники обласного штабу Самооборони намагаються відхреститися від тих активістів, які пробують проводити самостійні «рейди» на місцях.

Справедливість кийками не встановити

Поступово це починають розуміти і само-оборонівці, і представники Майдану, котрі дедалі критичніше ставляться до тих, хто надто активно намагається «насаджувати» справедливість і порядок. А таких фактів протягом останніх місяців було чимало.

Чого тільки варта епопея з призначенням голови Ярмолинецької РДА. Тільки-но було підписано президентський указ про його призначення, місцеві активісти організували облогу приміщення і не пустили чиновника на робоче місце. Потім надійшли вимоги і до голови ОДА. І той, не зумівши розібратися зі своїми кадрами, направив відповідне подання про звільнення до Президента. Але допоки відповідь не надійшла та й для того, щоб зберегти спокій, домовилися, що чиновник не приступатиме до своїх обов’язків до проведення виборів.

Проте домовленості зірвалися. Уночі чоловік усе-таки дістався до кабінету. Пояснив це тим, що і в нього є свої прихильники, яких не варто розчаровувати, піддаючись вимогам групи протестувальників. А останні знову готові до таких акцій, як перекривання дороги...

Водночас у міліції повідомляють, що компрометуючих фактів і документів щодо новопризначеного голови не знайдено. Натомість дії активістів дедалі більше нагадують кримінал.

Хоч як прикро, та доводиться визнавати, що громада так і не стала владою, а остання так і не перетворилася на інституцію, що працює винятково в інтересах свого регіону. Між двома словами поки що не вдалося поставити з’єднувальний сполучник «і», залишився розділовий «чи».

Хоча треба визнати: і влада, і громада стали дещо інші, менше схожі на вчорашніх. Але докорінно вони не змінилися. І тепер дедалі частіше звучать побоювання, а чи не звикнемося, не призвичаїмося знову і чи не стане все на старі місця?

Мал. Олександра ДУБОВСЬКОГО.