Самообслуговування
У кенійській столиці Найробі велику популярність серед туристів має парк плазунів. Біля басейну з великими крокодилами там висить таке оголошення:
«Категорично забороняється кидати що-небудь у басейн! Той, хто порушить це правило, мусить сам особисто дістати з води кинутий предмет». Просто й вельми переконливо!Рибацький маскарад
Філіппінці, що живуть по березі озера Бай на острові Лусон, часто виходять ловити жирних коропів, якими це озеро славиться. І найнебезпечніше тут не хвилі і не негода, а палюче сонце за цілковитої відсутності вітру: уже через декілька годин риболовлі на обличчі здуваються пухирі. Доводиться надягати маску: вона надійно захищає шкіру обличчя і губи (навіть отвір для рота на
«блискавці»), а лише для очей зроблено вузькі прорізи. Над масками — а всі вони різних кольорів і різних фасонів — із захопленням трудяться дружини рибалок. Інакше не можна: без цієї праці рибку із ставка, чи то пак з озера Бай, уже точно не витягнеш.Сонячний теодоліт
Собор Санта Марія дела Фіоре — прикраса італійського міста Флоренція. Він був зведений у 1420 році Місцевість, де побудований собор, болотиста: була небезпека просідання ґрунту. Тому зодчий особливо подбав про фундамент. А для контролю за стійкістю будинку придумав простий, але дуже ефективний пристрій. У восьмигранному куполі собору зроблено невеликий отвір, що пропускає лише вузький пучок світла. На вівтарі внизу укріплена металева пластинка з таким розрахунком, що пучок падає точно в центр її лише раз на рік — 21 червня. Якщо в день літнього сонцестояння промінь
«сонячного лазера» відхилиться від мішені — виходить, будинок покосився і потрібно вживати термінових заходів. Собор побудований міцно — всі 560 років стоїть «як укопаний», про що свідчить безпомилковий сонячний теодоліт. Утім, своєрідне попередження древнього зодчого залишається в силі, тому було вжито превентивних заходів — в районі собору заборонили рух автотранспорту.Гіацинтовий папір
Що таке паперові квіти, відомо всім, а от поняття
«квітковий папір» потребує пояснення. Виробляють його в Індії, як сировину використовують водний гіацинт (ейхорнію) — водяний бур’ян, що надто розростається в річках та водоймах. Треба сказати, що ейхорнія — справжній бич водних шляхів. Наприкінці XІX століття вона поширилася з Південної Америки по всьому світу, і ось уже багато десятиліть учені шукають способи боротьби з нею. Подекуди водний гіацинт використовують як корм для худоби, в багатьох країнах його невибагливість і «всеядність» повернули на користь — водний гіацинт стали застосовувати для очищення міських стоків. Потім настала черга паперу. Але головний принцип скрізь той само: не витрачати сили і засоби на винищування «шкідливого» бур’яну, а змусити його служити людям.Дивна пустеля
На західному узбережжі Австралії, приблизно за 250 кілометрів на північ від міста Перт, розташовується дивна пустеля. З піску там і сям виступають вапнякові башточки. Деякі з них вище людського росту, інші мають у висоту лише десяток сантиметрів. Гадають, що тисячі років тому солі кальцію потрапили в пісок разом із дощовою водою, що проникла зверху. У піску утворилися стовпчики вапняку, пізніше звільнені з піску вітром. Виникнувши за геологічними мірками нещодавно (лише декілька тисяч років тому), ці утворення і проіснують недовго: пісок, який несе вітер, постійно їх підточує...
Кінський курорт
Сонячні приморські пляжі і коні — поняття, на перший погляд, мало сумісні. Однак, виявляється, засмага чотириногим теж потрібна. Як з’ясували англійські вчені, тварини, що зазнали ультрафіолетового опромінення, краще почуваються, менше хворіють анемією, швидше виліковуються від ран і частіше приносять потомство. Але оскільки в Англії сонячних днів буває не так багато, то на одному з конярських заводів у Беркширі побудували спеціальний солярій з кварцовими лампами, де коні, наче справжнісінькі пляжники, приймають
«сонячні» ванни. І що особливо цікаво — це їм дуже подобається!
